- 1
- 2
СКАДОВСЬКИЙ Іван Георгійович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Священик. В чернецтві – Іван (1918). Зарахований до лику святих Російською Православною
Церквою (2000).
З дворянської родини. Батько, Скадовський Г., – херсонський повітовий маршалок дворянства.
Народився 30 травня 1874 р. в м. Херсоні Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України).
Розстріляний 23 листопада 1937 р. в м. Турткулі Узбецької РСР СРСР (нині – Республіка
Узбекистан). Похований в невідомій братській могилі.
Закінчив реальне (1890) і сільськогосподарське (1896) училища, вищі курси хімії, виноробства і
виноградарювання (1902).
Працював земським начальником Херсонського повіту (1906-1909), служив в армії (1916-1917),
був священиком Херсонських архієрейської церкви (1918-1922) і міського собору (1922-1925),
церкви на цвинтарі (1925-1926),
З більшовицькою владою порозуміння не знаходив. Був заарештований у т.зв. «справі херсонської
групи одеської філії Істинно-Православної Церкви» (1931), засуджений до п’яти років позбавлення
волі й запроторений до Вішерських таборів. Через два роки в’язницю замінили засланням в м.
Комишин Сталінградської області (1933).
Вдруге зазнав арешту разом з архієпископом Прокопієм (1934). Особлива нарада при НКВС СРСР
засудила їх до п’яти років заслання до м. Турткуль (1935).
Через два роки обидва священики були заарештовані за «організацію нелегального молитовного
будинку і контрреволюційну монархічну агітацію» і незабаром розстріляні (1937).
Батька нашого земляка убили більшовики (1919), дружину – заарештували (1929).
Про трагічну долю нашого земляка йдеться в книзі ігумен Дамаскіна (Орловського) «Мученики,
сповідувачі і подвижники благочестя Російської Православної Церкви ХХ сторіччя. Життєписи і
матеріали до них» (2001).
Серед друзів та близьких знайомих С. – П. Титов, М. Захаров, П. Рождественський, Г. Ряшенцев, М. Добронравов та ін.
***
Я – ДЕМОКРАТ-МОНАРХІСТ
, з життєвого кредо
І. Скадовського
Я дотримуюся монархічних переконань і вважаю найнормальнішою формою державного
правління – монархію на чолі з помазаником Божим, але не протестую й проти інших форм
правління і приймаю їх як волю Божу.
РАДЯНСЬКУ ВЛАДУ ВВАЖАЮ АНТИБОЖОЮ, з заяви І. Скадовського на допиті в 1934 р.
Радянську владу вважаю владою антибожою, владою сатанинською, яка послана людям за їх
гріхи. Всякі заходи радянської влади, що мають на меті перекроїти життя на нових початках, я не
схвалюю і ставлюся до них негативно, оскільки вони йдуть врозріз з моєю християнською
ідеологією. Я ставлюся негативно до колективізації, до п’ятиденки, ліквідації куркульства як класу
і тому подібного. Ці свої погляди я висловлював в приватних бесідах віруючим.
...Я залишаюся прихильником російського монархічного ладу і зовсім не є прихильником...
збочень і спотворень. Я маю на увазі підпорядкування церкви державі, гонитву представників
державної влади за особистим благополуччям в збиток добробуту мас, падіння національного духу
тощо.
...Справжній послідовник Православної Церкви не може ставитися лояльно до радянської влади,
не може вступати в компроміси з нею, брати участь в радянському будівництві.
УКРАЇНА – НЕ ПОЛЬЩА, з протоколу допиту І. Скадовського в 1934 р.
Слідчий:
– Що ви можете сказати по суті висунутого проти вас звинувачення?
Скадовський:
– Мені висунуте звинувачення у веденні контрреволюційної пропаганди, можливо, що я щось і
говорив несумісне з лояльним ставленням до радянської влади... Конкретних випадків я зараз
пригадати не можу.
Мої уявлення про ідеальний соціально-політичний лад не співпадають з ідеями, що лежать в
основі радянської державності. Добиватися, проте, здійснення своїх ідеалів шляхом політичного
перевороту я не вважаю для себе можливим. Той суспільний устрій, який я вважаю ідеальним,
можливий лише за відновлення в суспільстві патріархальних відносин. Тим часом, незалежно від
характеру тих політичних угрупувань, які могли б прийти до влади у випадку політичного
перевороту, відродження патріархальних відносин не відбулося б, і сталий лад був би мені
однаково чужий.
Слідчий:
– Як ви ставитеся до дореволюційної Росії?
Скадовський:
– Я націоналіст і люблю Росію. Я люблю Росію в тому вигляді, в якому вона існувала до
революції, з її потужністю і величчю, з її безмірністю, з її завоюваннями. Дроблення Росії, що
відбулося після революції, і зокрема виділення України, Білорусії тощо, я розглядаю як явища
політичного занепаду, тим сумнішого, що для цього дроблення немає ніяких підстав. Українці і
росіяни завжди складали єдине ціле. Українці і росіяни – один народ, одна нація, і виділяти
Україну в якій би то не було формі із загального цілого не було ніяких підстав.
Слідчий:
– Як сумістити ваше твердження, що ви переконаний християнин – супротивник насильства, з
вашою заявою, що ви любите Росію в її старому вигляді, з її завоюваннями, тобто плодами
насильства, здійсненого над цілими народами?
Скадовський:
– Це, звичайно, не логічно, проте я людина, і мені не чужі людські слабкості. Крім того, не всі
територіальні придбання Росії повинні розглядатися як факти насильства. До такого, наприклад,
акту, як участь в розділі Польщі, визначення насильства застосоване бути не може. Польща в
ХVIII столітті була загрозою міжнародному спокою, і дії проти неї Росії, Австрії і Пруссії стали
актами самооборони, котрі забезпечили громадський порядок в Східній Європі.
Повинен сказати, що тепер, коли Польща не являє загрози міжнародному спокою, я є
прихильником її незалежності.
Якщо я... є супротивником виділення України в особливе
- 1
- 2