національне формування, то виділення з

Росії Польщі після революції я, навпаки, вітаю.

Слідчий:

– Що ви можете сказати про внутрішній лад царської Росії і ваше ставлення до нього?

Скадовський::

– Ідею зосередження необмеженої влади в руках імператора – помазаника Бога – я розглядаю як

позитивну. У цьому сенсі дореволюційний лад Росії близький моїм уявленням про ідеальний

суспільний устрій, і я є його прихильником.

Маю, проте, обмовитися: по-перше, якщо я є прихильником російської монархії, то це не означає,

що я прихильник монархії взагалі. Я прихильник такої монархії, в якій монарх є саме помазаником

Божим. Такі, наприклад, монархії, як колишня Німецька імперія чи Іспанське королівство, де

монархи – не помазаники, мені чужі.

По-друге, будучи прихильником російського монархічного ладу, я зовсім не є прихильником тих

збочень і спотворень, які мали місце на практиці... Лад монархічний тут ні до чого.

Збочення ці були результатом історичного падіння моральності в Росії, що привело зрештою до

появи ворожих монархії політичних течій і утворення антимонархічних партій соціал-демократів,

соціалістів-революціонерів тощо і до повалення монархії революцією.

Слідчий:

– Ви звинувачуєтеся в тому, що разом з архієреєм Титовим організували в Турткулі нелегальний

молитовний будинок, де проводили контрреволюційну монархічну агітацію серед віруючого

населення; чи визнаєте в цьому себе винним?

Скадовський:

– Ні, не визнаю і по суті справи показую, що здійснював релігійні обряди і богослужіння я в своїй

квартирі, причому при богослужінні дійсно одягався в ризи. При здійсненні мною богослужінь

іноді, окрім моєї дружини і архієрея Титова, були присутні і сторонні віруючі, котрі бажали

помолитися. На прохання віруючих я справді виконував релігійні таїнства: сповідь, хрещення,

служив молебні, панахиди... Контрреволюційній агітації я ніколи і ніде не вів.

Слідчий:

– Зачитую вам свідчення свідка, який викриває вас в тому, що ви вели систематичну

контрреволюційну монархічну агітацію. Чи визнаєте ви це?

Скадовський:

– Ні, не визнаю і заявляю, що контрреволюційній агітації я ніколи і ніде не вів.

ВІВ КОНТРРЕВОЛЮЦІЙНУ АГІТАЦІЮ, з показів «свідка» в 1937 р.

Будучи релігійним, я випадково дізнався, що в місті Турткулі на Чимбайській вулиці в будинку

№40 організована молитовня, в якій відбуваються богослужіння. В один з недільних днів на

початку серпня 1937 року я відправився туди для того, щоб прослухати літургію.

Перш ніж допустити мене до церкви, священик Скадовський запитав, чи давно я говів, і коли я

йому відповів, що років десять тому, то на літургію мене не допустив, а запропонував в один з

найближчих днів прийти на сповідь.

Через декілька днів я прийшов на сповідь, і Скадовський ..став мене сповідати. Під час сповіді він

вів контрреволюційну агітацію...

Після закінчення сповіді в будинку, де живуть Титов і Скадовський, тут же при молитовні, обидва

вони у моїй присутності продовжували вести контрреволюційну агітацію, переконуючи мене в

тому, що єдина законна влада – це монархічний лад, що радянську владу визнавати не потрібно, а

треба проти неї всіляко боротися. Аби їх діяльність не була розкрита органами радянської влади,

Титов і Скадовський у присутності декількох осіб вести контрреволюційну агітацію остерігаються

і вважають за краще обробляти віруючих ...віч-на-віч.

З огляду на те, що я, хоча людина й релігійна, але визнаю радянську владу, то вирішив повідомити

про це органам НКВС, що й зробив.

РОЗДАВ МАЙНО СЕЛЯНАМ, з нарису ігумен Дамаскіна (Орловського) «Іван Скадовський»

Георгій Львович (батько І. Скадовського – авт. ) мав 14-15 тисяч десятин землі, садибу, худобу, сільськогосподарські знаряддя; частину землі він віддавав в оренду, іншу обробляли наймані

працівники, яких в маєтку був постійний штат.

Дід Івана Скадовського, штаб-ротмістр Лев Скадовський, 1867 року заснував недалеко від

Херсона на пожертвуваній ним землі Благовіщенський жіночий монастир. При обителі був

організований притулок-школа для десяти дворянських дівчаток-сиріт з Херсонської губернії.

Радянська влада конфіскувала маєток, залишивши Скадовському і його сім’ї будинок і певну

кількість сільськогосподарського реманенту, щоб можна було займатися господарством, але без

використання найманої праці.

У 1918 році, вирішивши прийняти сан священика, Іван Георгійович роздав все своє

сільськогосподарське майно селянам. Залишивши багатство і всяке матеріальне благополуччя,

отець Іван зробив головним служінням своєї душі Істину, ставлячи ні в що всі земні зручності.