Забужко Оксана - 19 книг. Начальная страница

UA
Окса́на Стефа́нівна Забу́жко (* 19 вересня 1960, Луцьк) — українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. У своїй творчості приділяє багато уваги осмисленню української ідентичності і при цьому часто користується методологією фемінізму та постколоніалізму. В своїх творах використовує Харківський правопис.
Народилася 19 вересня 1960 року в місті Луцьку. Коли їй виповнилося 8 років, родина переїхала до Києва. Закінчила філософський факультет (1977—1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Була членом КПРС. Учасниця «революції на граніті» 1990 року.
Захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва». Виключно літераторством трудовий досвід Забужко не обмежується. Довгий час працювала викладачем. Причому лекції кандидата філософських наук Забужко пощастило відвідати студентам не тільки Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського, де Забужко читала естетику, а також студентам таких всесвітньо відомих університетів як Гарвардський, Єльський, Колумбійський. Починаючи з 1989 р. Забужко є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України.
1992 року викладала україністику в Університеті штату Пенсильванія як запрошений письменник. У 1994 отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала в Гарвардському та Піттсбурзькому університетах.
Від часу першої публікації роману-лонґселера «Польові дослідження з українського сексу» залишається одним з найпопулярніших україномовних авторів. Є авторкою численних культурологічних статей і есе у вітчизняній та зарубіжній періодиці. Провадила авторську колонку в деяких періодичних виданнях («Panorama», «Столичные новости» тощо), вела літературні майстер-класи в Київському університеті.
Твори Забужко здобули також міжнародне визнання, особливо широке — в Центральній та Східній Європі. Живе на письменницькі гонорари; значна частка її доходу надходить від книг, виданих за кордоном. Член Асоціації українських письменників, Віце-президент Українського ПЕН-центру, член Наглядової Ради Міжнародного Фонду «Відродження».
* * *
RU
Оксана Стефановна Забужко (* 19 сентября 1960, Луцк) — украинская поэтесса, писательница, литературовед, публицист. В своем творчестве уделяет много внимания осмыслению украинской идентичности и при этом часто пользуется методологией феминизма и постколониализма. В своих произведениях использует Харьковский правописание.
Родилась 19 сентября 1960 года в городе Луцке. Когда ей исполнилось 8 лет, семья переехала в Киев. Окончила философский факультет (1977—1982) и аспирантуру по эстетике (1985) Киевского национального университета имени Тараса Шевченко.
Была членом КПСС. Участница «революции на граните » 1990 года.
Защитила кандидатскую диссертацию на тему «Эстетическая природа лирики как рода искусства». Исключительно литераторством трудовой опыт Забужко не ограничивается. Долгое время работала преподавателем. Причем лекции кандидата философских наук Забужко посчастливилось посетить студентам не только Киевской государственной консерватории им. П. Чайковского, где Забужко читала эстетику, но и студентам таких всемирно известных университетов как Гарвардский, Йельский, Колумбийский. Начиная с 1989 г. Забужко является старшим научным сотрудником Института философии НАН Украины.
В 1992 г. преподавала украинистику в Университете штата Пенсильвания в качестве приглашенного писателя. В 1994 г. получила стипендию Фонда Фулбрайта и преподавала в Гарвардском и Питтсбургском университетах.
Со времени первой публикации романа-лонгселлера «Полевые исследования украинского секса» остается одним из самых популярных украиноязычных авторов. Автор многочисленных культурологических статей и эссе в отечественной и зарубежной периодике. Вела авторскую колонку в некоторых периодических изданиях («Panorama», «Столичные новости» и др.), литературные мастер-классы в Киевском университете.
Произведения Забужко получили также международное признание, особенно широко — в Центральной и Восточной Европе. Живет на писательские гонорары; значительная часть ее дохода поступает от книг, изданных за рубежом. Член Ассоциации украинских писателей, Вице-президент Украинского ПЕН-центра, член Наблюдательного Совета Международного Фонда «Возрождение».
Бібліографія
Поезія
Травневий іній (1985)
Диригент останньої свічки (1990)
Автостоп (1994)
Kingdom of Fallen Statues (1996)
Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980–1998 (2000)
Друга спроба: Вибране (2005)
Вірші: 1980–2013 (2013)
Проза
Інопланетянка (1992)
Польові дослідження з українського сексу (1996)
Казка про калинову сопілку (2000)
Сестро, сестро (повісті й оповідання, 2003)
Музей покинутих секретів (2009)
Філософсько-літературознавчі праці
Дві культури (1990)
Шевченків міф України (1997)
Філософія Української ідеї та європейський контекст: франківський період (1992)
Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій (2007)
Оксана Забужко, Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби. 1992–2002 (2011)
Публіцистика
Хроніки від Фортінбраса (1999)
Let my people go. 15 текстів про українську революцію (2005)
З мапи книг і людей (2012)
Переклади іноземними мовами
«Польові дослідження з українського сексу» — Росія (1998, 2001, 2002, 2008), Угорщина (1999), Чехія (2001, 2002), Польща (2003, 2008), Болгарія (2005), Німеччина (2006, 2008), Швеція (2006), Італія (2008), Румунія (2008), Туреччина (2011)
«Сестро, сестро» — Чехія (2006), Польща (2007)
«Казка про калинову сопілку» — Іран (2006)
«Музей покинутих секретів» — Польща (2013), Росія (2013)
Нагороди, відзнаки
1996 премія Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (США)
1997 поетична премія Global Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов'язання, США)
1997 премія Фундації Ковалевих
1998 премія Фонду Рокфеллера
1999 премія Департаменту культури м. Мюнхена
2001 премія Фундації Ледіґ-Ровольт
2002 премія Департаменту культури м. Ґрац
2009 орден княгині Ольги III ст.
2012 відзнака «Золотий письменник України»
Прерсональний сайт: http://zabuzhko.com/ua/
Блог на сайті "Українська правда": http://blogs.pravda.com.ua/authors/zabuzhko/