що йдеться про справжню промову Лісія, інші, що вона вигадана Платоном, оскільки така промова Лісія до наших днів не дійшла і не засвідчена античною традицією.
(обратно)
211
8. Мегари — головне місто Мегариди, сусідньої з Аттикою області.
(обратно)
212
9. Геродік із Селімбрії — гімнаст і лікар, який розробив систему оздоровчої гімнастики й лікувального харчування. Для зміцнення здоров’я він рекомендував піші прогулянки від Афін до побудованого ним за містом оздоровчого закладу й назад.
(обратно)
213
10. Іліс — річка в Аттиці.
(обратно)
214
11. Для стародавніх греків ходити босоніж не видавалось нічим дивним. Сократ взагалі, за свідченням античних авторів, ніколи не носив взуття.
(обратно)
215
12. За переказом, Оріфія, дочка аттичного царя Ерехтея, одного разу, граючися з німфами на березі Іліса, була схоплена Бореєм, богом північного вітру, й занесена у Фракію.
(обратно)
216
13. Агра — уособлення полювання, її святилище знаходилося на лівому березі Іліса; стадій — давньогрецька міра довжини, аттичний стадій становив 177,6 метра.
(обратно)
217
14. Арей (Арес) — давньогрецький бог війни. Пагорб Арея — пагорбок в Афінах, на якому знаходився знаменитий афінський суд — ареопаг.
(обратно)
218
15. Міфічні чудовиська: Кентаври — напівлюди-напівконі; Химера — вогнедишна потвора з головою лева, тулубом кози та хвостом дракона; Горгони — сестри-страховиська: Стено, Евріала й Медуза; Пегас — чарівний крилатий кінь.
(обратно)
219
16. Мається на увазі напис на храмі Аполлона в Дельфах зі славнозвісним оракулом. Для Сократа, який стояв на принципово різних позиціях порівняно з його попередниками-натурфілософами, на першому плані було пізнання людини, її психічного життя.
(обратно)
220
17. Тифон — могутній потворний велетень, уособлення вогнедишних руйнівних сил Землі та її випарів.
(обратно)
221
18. Ахелой — бог однойменної річки в Середній Греції, однієї з найбільших грецьких рік, яка вливається в Іонійське море, син Океана й Тетії. Доньками Ахелоя були сирени й німфи.
(обратно)
222
19. Знаменитий вислів Сократа про те, що не природа його вчить, а тільки люди, тому він досліджує психологію і мислення людини.
(обратно)
223
20. Сапфо — знаменита давньогрецька поетеса з острова Лесбос (VII—VI ст. до н. е.); Анакреонт (бл. 570—478 рр. до н. е.) — ліричний поет, який оспівував кохання і вино.
(обратно)
224
21. Мова про колегію з дев’ятьох архонтів, тобто найвищих посадових осіб в Афінах. За повідомленням Плутарха («Життєпис Солона», 25), вони при вступі на посаду клялись, що будуть суворо виконувати закони держави й не порушувати їх, а в супротивному випадку порушник повинен був у храмі Аполлона в Дельфах поставити золоту статую в натуральний зріст для умилостивлення бога.
(обратно)
225
22. В Олімпії, де відбувалися Олімпійські ігри, за повідомленням давньогрецького географа Страбона, стояла золота статуя Зевса, поставлена синами Кіпсела, тирана Коринфа.
(обратно)
226
23. Початок промови Сократа є пародією на звертання епічних поетів (наприклад, Гомера) до Муз. У грецькому оригіналі гра слів, яка полягає на співзвуччі слів: ligys — дзвінкоголосий і Ligys — лігур; лігури — плем’я, яке нібито споконвіку населяло Південну й Західну Європу. Їх пристрасть до співу була така велика, що навіть під час битви одні з них бились, а інші співали.
(обратно)
227
24. …дістав назву від своєї сили… — В оригіналі гра слів, яка полягав на співзвуччі слів: eros — любов, кохання і rome— могутність, сила.
(обратно)
228
25. У Стародавній Греції вірили, що кому трапиться побачити в струмку образ німфи, того неодмінно охопить натхнення; взагалі людина з поетичним натхненням вважалась пойнятою німфами або Музами.
(обратно)
229
26. Дифірамб — див. приміт. 15 до «Іона».
(обратно)
230
27. Стародавні греки сухим потом називали той, який є наслідком виснажливої праці й гімнастичних вправ, і протиставляли його потові від гарячого душу в лазні.
(обратно)
231
28. Сократ припиняє промову; на початку він заявив, що відчуває якесь натхнення, внаслідок чого його мова була настроєна на дифірамбічний лад, згодом його промова набрала осудливого тону й завершилась гекзаметром («наче вовки ягнят…») — віршем, властивим героїчному епосові. Вдавшись до такого різноманітного тону, він тепер опинився перед трудністю, яку форму застосувати для вихваляння незакоханого. Під таким напівжартівливим приводом він відмовляється задовольнити прохання Федра продовжувати промову.
(обратно)
232
29. Сіммій — див. приміт. 6 до «Крітона».
(обратно)
233
30. Внутрішній голос, який, за твердженням Сократа, стримував його від неправильних дій, філософ називав «демоном».
(обратно)
234
31. Івік (VI ст. до н. е.) — давньогрецький лірик із Регія (Південна Італія), автор хорових пісень. За переказом, був убитий розбійниками, чий злочин був розкритий завдяки журавлям (див. баладу Ф. Шіллера «Івікові журавлі»). Цитоване Сократом місце у виданні грецьких ліриків Бергка звучить так: «Боюсь, щоб честі не купити в людей ціною безчестя перед богами».
(обратно)
235
32. Стесіхор (VII—VI ст. до н. е.) з Гімери в Сицилії — ліричний поет, автор хорових пісень. У вірші, присвяченому Олені Прекрасній, через яку велася Троянська війна, назвав її поведінку злочинною і за це нібито був покараний сліпотою. А коли написав палінодію, тобто «покаянну пісню», в якій засудив свою хулу, боги повернули йому зір.
(обратно)
236
33. Освічені афіняни вважали поведінку моряків зразком некультурності й грубіянства.
(обратно)
237
34. Підкреслювання ролі одержимості характерне для вчення Платона про натхнення в творчості. Це питання розглядається ширше в діалозі «Іон».
(обратно)
238
35. Віщунка в Дельфах — піфія, жриця Аполлона в Дельфах; у Додоні знаходився знаменитий оракул Зевса.
(обратно)
239
36. Сивілла — натхнена божеством пророчиця, яка передавала людям волю богів у справах, що їх цікавили. З найвідоміших: Дельфійська, Еритрейська, Самоська у Греції, Кумська в Італії.
(обратно)
240
37. Манічний — дослівно натхненний, одержимий;