промові Продік не оминає нагоди похизуватися своїм мистецтвом у розрізненні синонімів.
(обратно)
135
43. Гіппій тут торкається теми, яка часто подибувалася в розмірковуваннях софістів — протиставлення природи й закону, того, що існує «від природи», й того, що існує «за установленням».
(обратно)
136
44. Скопас — син Креонта, правителя м. Кранона у Фессалії, який славився своїм багатством. При його дворі деякий час перебував Сімонід Кеоський.
(обратно)
137
45. Ідеться про вірш-сколій (застільну пісню) на честь фессалійця Скопаса, який зберігся в уривках (фр. 4, у вид. «Antologia lyrica graeca», Е. Diehl, vol. 11, «Lipsiae», 1925) і відтворений на основі прозаїчного викладу його в «Протагорі» Платона. На запитання Скопаса, що Сімонід думає про вислів мудреця Піттака з Мітілени «важко бути хорошою людиною», той полемізує з думкою Піттака.
(обратно)
138
46. Скамандр — річка в Троаді, через жовтий колір звана ще Ксантом (Жовтою). Сімоент (Сімоіс) — притока Скамандру.
(обратно)
139
47. Цитата з Гомерової «Іліади» (XXI, 307).
(обратно)
140
48. Цитата з твору Гесіода «Труди і дні», 289—290, далі вільна переробка, с. 291—292.
(обратно)
141
49. Як із цього випливає, Сократ слухав виступи Продіка і знайомий був з його синонімічними дослідженнями.
(обратно)
142
50. Хоч рідною говіркою Сімоніда, як уродженця о. Кеосу, був іонійський діалект, проте деякі пісні він писав еолійським діалектом.
(обратно)
143
51. Лесбоський діалект — поетичну мову ліриків Алкея і Сапфо (VI ст. до н. е.) — Продік називає варварським, бо в той час люди вчені й освічені орієнтувались на аттичний діалект.
(обратно)
144
52. Мешканці о. Кеосу славилися своєю порядністю.
(обратно)
145
53. Тут Сократ напівіронічно-напівсерйозно ідеалізує інтелектуальні здібності критян і спартанців (їх вклад у грецьку культуру був незначний).
(обратно)
146
54. Фалес, Піттак… — див. приміт. 5 до «Гіппія».
(обратно)
147
55. Солонові, афінському державному діячеві й поету, приписувано вислів: «Пізнай самого себе», Клеобулу — «Міра — найкраща річ».
(обратно)
148
56. Бо і хороший муж… — цитата з твору невідомого поета, яку знають також учень Сократа, історик Ксенофонт («Спогади», І, 2, 20), і Евріпід («Гекуба», 592).
(обратно)
149
57. Про виступи платних флейтисток і танцівниць на бенкетах для забави гостей див. Платона «Бенкет» (212 D — E) і Ксенофонта («Бенкет», II, 1).
(обратно)
150
58. Цитата з «Іліади» Гомера (X, 224). Це слова Діомеда, який разом з Одіссеєм вирушає на розвідку.
(обратно)
151
59. …жити приємно — це добро, а жити неприємно — зло. — Подібно висловлюється Платон у «Законах» (V, 732 Е — 733 А): «Треба хвалити прекрасне життя… і за те, що воно може дати те, до чого прагнемо, а саме: відчувати більше радості й менше горя».
(обратно)
152
60. Вимірювання, або вимірювальне мистецтво, — термін, який під впливом піфагорійців займає важливе місце у філософських розмірковуваннях Платона, особливо це видно в обчисленнях картини космосу в творах «Тімей» і «Держава».
(обратно)
153
61. …з прихильності до красеня Каллія… — гра слів, натяк на ім’я Каллія, бо по-грецьки «краса» — to kallos, «красивий» — kallos. Кінцівка витримана в іронічному дусі: чи варто було вести таку складну розмову лише заради красеня Каллія?
(обратно)
154
1. Фліунтці — жителі Фліунта, невеликого міста неподалік Афін.
(обратно)
155
2. Смертний вирок виконано через тридцять днів після його винесення.
(обратно)
156
3. …прикрасили вінком… — тобто увінчали лавровими гілками, тому що лавр був деревом, присвяченим Аполлонові.
(обратно)
157
4. Аїд — бог підземного світу, царства померлих, брат Зевса, Посейдона й Деметри або ж саме царство мертвих, що, за уявленнями давніх греків, містилося десь на краю світу або під землею.
(обратно)
158
5. …і ще якісь місцеві. — Із названих тут осіб найвідоміші — це Антісфен, засновник філософської школи кініків, а також Крітон і Менексен, іменами яких Платон назвав два свої діалоги.
(обратно)
159
6. Сіммій — приятель і слухач Сократа, автор трактату з галузі етики; Кебет — фіванець, учень Сократа; Евклід з Мегар — учень Сократа, засновник мегарської філософської школи; Федонд і Терпсіон — маловідомі особи.
(обратно)
160
7. Арістіпп із Кірени (грецької колонії в Африці) — учень Сократа, згодом засновник кіренської філософської школи, девізом якої була насолода; Клеомброт, за переказом, прочитавши діалог Платона «Федон», кинувся в море.
(обратно)
161
8. Егіна — острів у Саронській затоці між Аттикою і Пелопоннесом.
(обратно)
162
9. Одинадцять — колегія з одинадцяти архонтів, які здійснювали нагляд за в’язницями.
(обратно)
163
10. Ксантіппа — дружина Сократа, мати трьох його синів.
(обратно)
164
11. Евен — поет і ритор, учитель красномовства.
(обратно)
165
12. Платон зараховує філософію до музичних мистецтв, тобто таких, якими піклувалися Музи (це, крім музики, поезія, танець, театральне мистецтво, наука).
(обратно)
166
13. Філолай (з Тарента, грецької колонії в Італії) — піфагорійський філософ.
(обратно)
167
14. Таємне вчення — йдеться про вчення піфагорійців, зокрема про його «внутрішню» (езотеричну) частину, доступну лише для вибраних, які досягли найвищого ступеня посвячення.
(обратно)
168
15. …покладатися на свій слух і зір. — Згідно з Платоном, відчуття не можуть служити джерелом істинного пізнання. Джерелом такого пізнання є спогади безсмертної людської душі про споглядання нею світу речей ще до вселення її у смертне тіло людини.
(обратно)
169
16. …дорогими їм близькими…. — Ідеться про міфи про Алкесту, яка хотіла вмерти замість свого чоловіка Адмета, й Орфея, який подався в Аїд за своєю дружиною Еврідікою.
(обратно)
170
17. Мова про філософів (піфагорійців) і містиків (орфіків), які проповідували посвячення в таїнства.
(обратно)
171
18. …вакхантів обмаль. — Йдеться про учасників бучних свят на честі Діоніса-Вакха, на які приходили люди з тирсами — жезлами,