запропонував Бретцель. – До Варшави довга дорога.

***

Настільна лампа в стилі арт-нуво ледь освітлювала кабінет Пілсудського, однак на прохання господаря люстру, оснащену кількома потужними лампочками, залишили в спокої. Підставка з посрібленого олова і виконаний з зеленого скла абажур, оздоблений рослинними мотивами, справляли враження скромної вишуканості. М‘яке, тепле світло більше маскувало, ніж видобувало з темряви змучені обличчя присутніх. Було пів на другу ночі. Коли в коридорі пролунали кроки, всі зірвалися з місць. Пілсудський зайшов, опираючись на плече ад‘ютанта, відповів нетерплячим жестом на вітання офіцерів.

-- Пробачте, Коменданте, але майор Кроне наполягав… -- почав нервово генерал Каспшик, шеф Головного Штабу.

-- Та нічого, -- обірвав Пілсудський. – Якщо наполягав, то, очевидно, мав причини. Вип‘єш щось, Ясю? – запитав м‘яко.

-- Краплинку вина, якщо можна, -- відповів Кроне, який стояв у надто вільній позі.

На очах приголомшеного генерала Пілсудський особисто подав офіцерові стаканчик вина, жестом руки запросив інших користати з виставленого на столі алкоголю. Тільки Бретцель відважився почастуватися краплиною віскі. Каспшик і майор Дудзінський не скористали з пропозиції.

-- Ну, що там? – запитав нарешті Пілсудський.

-- Повний провал, Коменданте, -- похмуро відповів Кроне. – Перш ніж я розпочну доповідати, потрібно викликати доктора Наркєвича, може він зможе прояснити певні питання. Ну, і я не певен, чи всі повинні це почути…

Обурений Каспшик зірвався на ноги, але гострий погляд Маршала осадив його.

-- Доктор Наркєвич спить, зараз середина ночі, -- зауважив тихо майор Дудзінський.

-- То доведеться його, курва, розбудити! – гаркнув Кроне.

-- Слідкуйте за своєю мовою, майоре! – не витримав Каспшик.

-- Пане генерале, -- звернувся до нього з поблажливою посмішкою Пілсудський. – Майор Кроне – солдат, а не донжуан, він щойно повернувся з завдання, під час якого ледь не втратив життя, і зараз він серед своїх. Якщо кілька міцних слів покращить йому настрій… -- він знизав плечима. – Щодо доктора Наркєвича… -- обізвався значно холоднішим тоном, дивлячись на Дудзінського.

-- Я негайно приведу його, -- схопився на ноги одноокий офіцер.

-- Ми чекаємо, -- кинув сухо Пілсудський.

Через пів години ад‘ютант маршала оголосив, що прибув Наркєвич. Дещо неохайний одяг і скуйовджене сиве волосся вказували, що його дійсно підняли з ліжка. Коли новоприбулі зайняли місця за столом, Пілсудський запитально поглянув на Кроне.

-- Чому ти вважаєш, що не всі з присутніх повинні вислухати твою доповідь?

-- Бо в ній йтиметься про справи, які в жодному випадку не можна оприлюднювати. Ніхто з нас вже не зможе виїхати з країни, отже якщо Ви, Коменданте, маєте якісь інші плани щодо…

-- Зрозуміло, -- обірвав його Пілсудський. На якусь мить він замислився, випив ковток чаю, потягнувся до кишені вилинялого мундира в пошуках цигарок. Кроне підсунув йому срібний портсигар.

-- Оті дві зліва такі, як Ви любите, турецька суміш.

-- Тільки дві? – запитав з вдаваною суворістю Пілсудський.

-- Ви взагалі не повинні курити, -- буркнув офіцер.

-- Лікарі та їхні одичні апарати, що вони там знають? – Маршал махнув рукою. Він пропустив повз вуха грізне покашлювання Наркєвича.

-- Залишаються всі, -- вирішив. – Тепер розповідай з самого початку про свою подорож, -- наказав, підсуваючи цигарку до сірника в руці майора.

Кроне, виконуючи наказ, сухими, безпристрасними словами описав перебіг місії. Найбільше часу він присвятив подробицям свого перебування в штаб-квартирі ОГПУ в Мінську, коротко описав втечу. Коли він закінчив, в кабінеті запанувала тиша, довший час ніхто не відзивався. Нарешті неспокійно заворушився Наркєвич.

-- Ця… маячня пана майора про “Агонію” – просто неподобство якесь, -- обізвався він непевним, напруженим голосом.

Пілсудський кинув на нього здивований погляд, здавалося, науковець хотів переконати себе самого.

-- А трупи виносять і виносять, -- зауважив холодно Бретцель.

-- Трупи? – Не зрозумів Маршал.

-- Тіла чекістів з штаб-квартири ОГПУ. Згідно з моїми даними хтось або щось, -- підкреслив полковник. – Вбило там близько сорока осіб. Прикований до крісла Янек цього точно не зробив.

-- Може давайте спочатку зосередимося на менш… заплутаних справах, -- втрутився Кроне. – Що Ви, докторе, думаєте про Ксеню? Могла вона затаїти інформацію про княжну Голіцину, і водночас видати мене в руки російських служб?

-- Звичайно, -- підтвердив, здавалося з полегшенням, Наркєвич. – Цей апарат цілковито нищить волю допитуваного, але в окреслених слідчим межах, застосовувана процедура має свої обмеження. Ваша доповідь на цю тему не є для нас цілковитою несподіванкою. В нас немає таких приладів, але ми більш-менш уявляємо собі, як вони діють. Ксенія не могла відмовитися відповідати на конкретне запитання, однак, не обов‘язково мусила інформувати про все, що знає. Якщо вона весь час боролася, опиралася… -- він не закінчив.

-- Тобто зібравши волю в кулак, вона могла затаїти речі, про які її не питали?

-- Саме так, -- погодився Наркєвич.

Кроне припалив цигарку, кілька разів затягнувся.

-- А її самогубство?

-- Припускаю, що їй наказали не робити цього. Щось схоже на постгіпнотичне навіювання, тільки значно, значно сильніше. Після процедур на “Агонії” допитуваний не має власної волі, його можна переконати у будь-чому. Єдина проблема – це факт, що потрібно все доволі докладно конкретизувати, якщо слідчий не вийде за певний рівень узагальнення, існує можливість невиконання наказу. Однак, це завдання, безсумнівно, було ретельно сформульоване. Якщо Ксенія, не дивлячись на це, наклала на себе руки, зустріч з Вами мусила вирвати її з цього трансу. Мабуть, Ви для неї багато важили…

Майор не прокоментував останнє твердження, різким рухом загасив напіввикурену цигарку.

-- Гаразд, -- обізвався незабаром. – Чому в нас немає таких апаратів як “Агонія” чи “Дробарка”?

Наркєвич оглянувся на Пілсудського, явно чекаючи на дозвіл прояснити справу. Заохочений кивком голови Маршала, він зітхнув і повернувся в бік Кроне.

-- Такі речі вимагають експериментів на людях, жертв.

-- Може варто було б мати такі прилади, навіть, якщо довелося б заплатити смертю