ЛитВек: лучшие книги недели
Топ книга - Андрей Владимирович Курпатов - Красная таблетка - читаем полностью в Litvek width=Топ книга - Донна Тартт - Тайная история - читаем полностью в Litvek width=Топ книга - Фэнни Флэгг - Жареные зеленые помидоры в кафе «Полустанок» - читаем полностью в Litvek width=Топ книга - Роберт Лихи - Свобода от тревоги. Справься с тревогой, пока она не расправилась с тобой - читаем полностью в Litvek width=Топ книга - Айн Рэнд - Атлант расправил плечи - читаем полностью в Litvek width=Топ книга - Лоретта Грациано Бройнинг - Гормоны счастья - читаем полностью в Litvek width=Топ книга - Кэтлин Эйзенхардт - Простые правила - читаем полностью в Litvek width=Топ книга - Роберт Сапольски - Биология добра и зла. Как наука объясняет наши поступки - читаем полностью в Litvek width=
Litvek - онлайн библиотека >> Адам Пшехшта >> Шпионский детектив >> Донька генерала >> страница 12
створеного братерства. Інколи, рідко, у Віслі знаходили якогось знайомого місцевим трупа. Тоді, незалежно від ставлення до небіжчика, постійні клієнти влаштовували поминки, солідарно скинувшись на гулянку.

Кроне відсунув тарілку з рештками маринованої в капусті гуски й вихилив наступний стаканчик Іцкової пейсахівки. Сержант Томчак, що сидів поряд, енергійним рухом величезної лапи підкликав ресторатора, який звивався по залу.

-- Що панове бажають? – запитав Іцек вклонившись. Не дивлячись на добродушну фізіономію і посмішку, яка не сходила з обличчя, в його очах, інколи, з‘являлося щось холодне. Їхній вираз роками стримував навіть найбільших місцевих головорізів від надмірних ексцесів. Іцка поважали. Однак зараз він був уособленням люб‘язності та ввічливості. Тільки Томчак був постійним клієнтом, майор навідувався зрідка, але скидалося на те, що ресторатор цінує той факт, що вони перевищують більшість завсідників як інтелектуальним рівнем, так і розмірами гаманців.

-- В нас закінчується горілка, -- пробелькотав звинувачувальним тоном Кроне.

Рухи офіцера були вже дещо незграбними, хоча він ще панував над собою. Переважно майор обмежувався пивом, однак якщо вже починав, рідко коли міг закінчити гулянку з власної волі. Щоправда, в цьому місці він був далеко не винятком…

-- До Ваших послуг, зараз пришлю доньку, -- пообіцяв Іцек. – В нас нова доставка, щойно з Любліна.

Невдовзі, спритно обминаючи п‘яних клієнтів, до столика підійшла молода жінка. Її проста, проте елегантна сукня і зав‘язаний навколо стегон білосніжний фартушок контрастували з оформленням шинка. Делікатні, хоча й виразні риси й бездонні, чорні очі з мрійливим поглядом робили її щонайменше привабливою.

-- Вітаю… -- пробурмотів Томчак, цілуючи дівчину в щічку.

У відповідь отримав дружній поштовх і посмішку, що виразно свідчило про високий статус сержанта. З більшістю клієнтів донька Іцка не поводилася запанібрата. Ті, хто не хотів цього зрозуміти, швидко шкодували про своє нахабство. На столі з‘явилася велика пляшка з написом “Lublin Kośminek”, продукт згаданого раніше господарем заводу.

-- З Вас вже досить, майоре, -- промовила лагідно Міріам.

-- Абсолютно, ні! – буркнув Кроне, наповнюючи стаканчики.

Коли вони випили, встав і непевним кроком підійшов до сцени, зупиняючи триособовий оркестр.

-- Світла пам‘ять княжні Тетяні Голіциній! – вигукнув.

-- Припини, Ясю, -- скривився Томчак.

Один з завсідників зірвався на ноги з виразом обличчя, що не віщував нічого доброго, однак поглянувши на сержанта, який підійшов до приятеля, вирішив не встрявати.

-- Ходімо звідси, -- запропонував Томчак, взявши майора під лікоть.

Тільки Міріам зауважила, як тонкі пальці офіцера затискаються на шиї сержанта і за якусь мить велетень осунувся на коліна з побілілим від болю обличчям. Не задумуючись, дівчина енергійно шарпнула Кроне, який зловісно схилився над сержантом.

-- Годі цього! – прошипіла. – Негайно забирайтеся звідси!

Здавалося, її слова дещо протверезили майора, який послушно дав себе вивести назовні. З допомогою молодої єврейки, він сперся на стіну шинка і підняв голову, підставивши обличчя під краплі дощику. Тріснули двері й до їхньої компанії приєднався Томчак. Міріам з полегшенням зауважила, що на ньому не видно жодних ушкоджень.

-- Попильнуй цього пияка, а я пошукаю якийсь екіпаж, в крайньому разі викличу машину з гарнізону, в мене немає бажання нести його, -- попросив Томчак.

Дівчина кивнула головою, дивлячись, як сержант поспішно віддаляється.

-- Ви близькі знайомі? – запитав зацікавлено Кроне, легенько попестивши Міріам по щоці.

-- Ми виховалися на одній вулиці, -- вона лагідно відштовхнула його руку. – Тому я дещо знаю про Вас, майоре, а всі Ваші зусилля заздалегідь приречені на поразку, -- повідомила вона з легкою посмішкою.

-- Ти надто… -- Кроне завагався.

-- Цнотлива? – підказала дівчина. – Ні, швидше надто розсудлива.

-- Ну, що ж, -- ствердив з філософським, підсиленим пейсахівкою, спокоєм офіцер. – На Рудольфа Валентіно я не схожий.

-- І це теж, -- тихо засміялася Міріам. – Але головне те, що я не маю наміру крутити роман з кимось, хто особисто знає Маршала і обертається в колах, в яких мене приймуть тільки в ролі покоївки. Ну і саме головне: я не кохаю Вас до божевілля.

-- Останній аргумент – удар нижче пояса, -- зауважив ображено Кроне. – Пробач… -- він відійшов на кілька кроків і блюнув у канаву.

Почувся неспішний стукіт копит і на вулицю перед шинком Іцка заїхав екіпаж.

-- Сідай! – вигукнув нетерпляче Томчак, який сидів поряд з візником.

-- Іду, -- буркнув майор, витираючи рот хустинкою. Полегшено зітхнувши, він всівся в екіпаж, люб‘язно вклонився Міріам.

-- Дякую і перепрошую за клопоти, -- промовив слабим тоном.

-- Це не клопоти, -- весело відповіла дівчина. – Принаймні не такі, як минулого року, коли Ви забрали у Франка револьвер, збили люстру і намагалися змусити оркестр, щоб вони грали канкан…

Кроне глухо застогнав і заслонив очі.

-- Не пам‘ятаю такого, -- сказав. – Здається в мене починає боліти голова…

-- Заходьте ще, -- донька реставратора схилилася з вдаваною шаною.

Екіпаж різко захитався, коли Томчак пересів, займаючи місце біля майора, вони рушили.

-- Що ти їй нарозказував, горило, -- пробурмотів Кроне.

-- Не твоя справа, знайдеш собі іншу грілку в ліжко, -- відповів сержант без тіні каяття. – А за той фокус в шинку я тобі наваляю під час наступного тренування.

Кроне знов застогнав, але вирішив промовчати. Він дивився сліпим поглядом перед себе, здавалося, що хоче спіймати перші ознаки світанку, починало сіріти.

-- Старий світ закінчується, -- сказав. – Вже ніщо не буде таким самим.

Томчак мовчав, кінські копита ліниво стукали по бруківці, вуличні ліхтарі гаснули один за одним. Світало.


(Далі буде)

Adam Przechrzta

Córka generała (Wilczy Legion – 3)

Переклад з польської -- полігНОТ

------------------------------------------------------

https://www.facebook.com/pg/PoligNOT

Заходьте на мою сторінку на Facebook і підписуйтеся, щоб довідуватися, коли буде продовження.


ЛитВек: лучшие книги месяца
Топ книга - Джон Перкинс - Исповедь экономического убийцы - читаем полностью в Litvek width=Топ книга - Дэниел Гоулман - Эмоциональный интеллект - читаем полностью в Litvek width=Топ книга - Михаил Юрьевич Елизаров - Библиотекарь - читаем полностью в Litvek width=Топ книга - Борис Акунин - Аристономия - читаем полностью в Litvek width=Топ книга - Бенджамин Грэхем - Разумный инвестор  - читаем полностью в Litvek width=Топ книга - Евгений Германович Водолазкин - Лавр - читаем полностью в Litvek width=Топ книга - Максим Валерьевич Батырев (Комбат) - 45 татуировок менеджера. Правила российского руководителя - читаем полностью в Litvek width=Топ книга - Роберт Гэлбрейт - Зов кукушки - читаем полностью в Litvek width=