КОРИЦЬКИЙ Йосип Іванович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Інженер-механік, винахідник.

З шляхтянської родини.

Народився 1 січня 1778 р. в м. Заславлі Волинської губернії Російської імперії (нині – м. Ізяслав, районний центр Хмельницької області України).

Помер 3 серпня 1829 р. в м. Вишньому Волочку Тверської губернії Російської імперії (нині –

Тверської області РФ). Похований на місцевому цвинтарі.

Працював оглядачем водних комунікацій на р. Тверець (1805-1816), інженером з спорудження

Смоленського мосту (1816-1823), директором Вишневолоцької водорозподільної дільниці (1823-

1829).

К. – конструктор напівшлюзу і бейшлоту біля с. Прутня Тверської губернії, пружних заплив на

річці Мсті, тимчасового Смоленського мосту через Дніпро, реконструктор Вишневолоцької водної

системи.

Наш земляк направив перебіг р. Мсти в канал, спроектував віз великої вантажопідйомності з

ослабленим тертям, сконструював прообраз мін, призначених як для використання в мирних цілях, так і для знищення супротивника а полі бою.

Серед друзів та близьких знайомих К. – даних немає.

***

ВИНАХОДИТИ

, з життєвого кредо Й. Корицького

Не можу не винаходити.

НЕГАЙНО ПОЛІПШИТИ СПРАВИ, з маніфесту Олександра I «Про заснування управління

водяним і сухопутним сполученням» від 20 грудня 1809 р.

Внутрішнє судноплавство складало вельми важливу галузь промисловості, вимагає постійних

правил в його облаштування і русі.

...Зростаюче населення столиці і рух внутрішньої і зовнішньої торгівлі перевершують вже міру

колишніх шляхів сполучення

ПЕРШЕ МІСЦЕ, з оцінки проекту Й. Корицького М. Дестремом

Як за значним перевезенням вантажів, так і за дивовижним розташуванням вод, без сумніву,

займає перше місце Вишневолоцька система.

КОНСТРУЮВАВ РІЗНІ МОДЕЛІ, з статті Г. Половцова «Корицький Йосип Іванович»

Первинні відомості з механіки він одержав у одного з годинникових справ майстра; потім

займався самостійно і набув серйозних знань; взагалі ж обставини його дитинства і молодості не

відомі.

У Петербурзі, дізнавшись, що у відомстві водяних комунікацій переймаються питанням про

очищення Ладозького каналу, запропонував начальникові генерал-лейтенантові Герарду

придуману ним машину. Машина ця діяла дуже успішно, і Корицького прийняли на службу з

чином колезького реєстратора.

У 1812 р. він представив принцові Георгію Ольдебурзькому проекту знищення ворогів за

допомогою вибухів; той проект схвалив, збирався доповісти Государеві; але незабаром помер і

справа ця затихнула.

В той же час Корицький спроектував особливий віз для великої тяжкості, в якому тертя було

значно ослаблене.

У 1816 р. його направили до Смоленська для будівництва плавучого моста через Дніпро на той

час, доки зводитиметься новий постійний. Корицький виконав це доручення надзвичайно швидко і

дешево: він скористався палями мосту, збудованого в 1812 р. французами, і на них поставив міст, який цілком замінив плавучий.

У 1823 р., в чині інженер-майора, Корицького призначили директором Вишневолоцької водної

системи, де він здійснив вельми значні й істотні поліпшення, за планами, обдуманими ним раніше.

У 1826 р. Корицький за допомогою дуже простого і дотепного способу направив перебіг Мсти до

каналу, і в декілька днів цілком відновив вільний рух, а також здивував усіх навколишніх жителів, знищивши, за допомогою ним придуманого і збудованого ящика, небезпечний для човнів вир.

Корицький відрізнявся надзвичайною винахідливістю в області механіки і постійно конструював

різні моделі, котрі, на жаль, після його смерті зникли без сліду.

Помер він від хвороби, що розвинулася унаслідок удару, одержаного, коли він вискочив з екіпажа, який понесли коні.

ВИНАХІДНИК ПРУЖНИХ ЗАПЛИВ, з біографічного словника «Росія. Науки інженерного та

будівельного мистецтва»

Поліпшення судноплавних умов було одним з перших завдань російських інженерів... Особливо

велику пам’ять залишив по собі інженер Й. І. Корицький, який винайшов, між іншим, нині ще

використовувані в тій же конструкції, так звані пружні запливи. Вони є величезними, складеними

з колод, окованих залізом, пружини, котрі застерігають удари суден чи плотів об кам’янистий

берег річки, і ставляться нижче за повороти в тих місцях, де судна швидкою течією несе на берег.

Опис їх дано в 1824 р. (Корицький, «Проектне і звітне креслення пружних запливів на річці Мсті

при урочищі Толще і порозі Лєстніца»).

НАШ БЛАГОДІЙНИК, зі спогадів сучасників

Приїхавши до Петербургу «шукати щастя», він запропонував свої послуги відомству водяної

комунікації. Незабаром він одержав місце доглядача на річці Тверця, де зайнявся виправленням

линви, причому так успішно, що і опісля багато років на питання про той, хто побудував містки і

гати через плеса Тверці, завжди була відповідь: «Це змайстрував наш добродійник Корицький!»

РЕЗУЛЬТАТ ПЕРЕВЕРШИВ ОЧІКУВАННЯ, з інформації на офіційному сайті міста Вишній

Волочок

З трьох водних шляхів, що розходяться від Волги біля Рибінська і сходяться в Ладозі, першість

належала Вишневолоцькій водній системі. Тихвінська пропускала лише човни і залишалася

«чужою для караванів з верхів’їв Волги». Маріїнська система пролягала пустинними місцями, де

важко було знайти людей і коней, до того ж на шляху суден були бурхливі Біле та Онезьке озера.

Тож Вишневолоцький водний шлях не завжди справлявся із зростаючим вантажопотоком. Під час

рясних повеней велика вода не давала караванам можливості пройти через Боровицькі пороги.

Посушливі роки викликали обміління річок, тому багато барок залишалися зимувати, не

дійшовши до Санкт-Петербурга. Так, 1817 року зазимувало понад 1500 суден.

У такій ситуації потрібно було якнайшвидше удосконалити