й гукнув:

— Кукуріку!

Він був такий захоплений, що не придумав нічого кращого.

Мумі-тато впустив перо, яким писав мемуари, й підбіг до вікна.

— Присягаюся моїм хвостом! Присягаюся моїм хвостом! — тільки й спромігся вимовити Мумі-тато.

— З цього вийде гарний розділ у ваших мемуарах, — сказав Мумі-троль.

Тоді скерував хмарку до кухонного вікна й гукнув маму.

Мумі-мама якраз смажила картоплю з м’ясом і дуже поспішала.

— Що ти собі вигадав, синку! — мовила вона. — Гляди не скотися вниз!

А в садку Хропик і Мумрик-Нюхайлик придумали щось нове. Вони з розгону наїздили один на одного, стукалися хмарками й переверталися. Той, хто падав перший на землю, програвав.

— Зараз я тобі покажу! — вигукнув Мумрик-Нюхайлик і вчепився лапами за боки хмарки. — Гайда!

Проте Хропик спритно ухилився від нього, а тоді підступно напав знизу.

Хмарка Мумрика-Нюхайлика перекинулась, і він полетів сторч головою на грядку так, що капелюх йому зсунувсь аж на ніс.

— Третій тур! — гукнув Пхик, що був суддею і літав трохи вище над ними. — Два — один! Готово! Увага! Рушили!

— Може, прогуляємося вдвох? — запропонував Мумі-троль Хропці.

— Залюбки, — погодилась вона й підлетіла на своїй хмарці до нього. — Куди ми вирушимо?

— Пошукаймо Гемуля й здивуймо його, — сказав Мумі-троль.

Вони пролетіли над садком, але не знайшли Гемуля там, де він любив сидіти.

— Він ніколи надовго не відлучається, — мовила Хропка. — Недавно я бачила, як він упорядковував свої марки.

— Та це ж було півроку тому, — нагадав їй Мумі-троль.

— Ох, правда! — похопилася Хропка. — Ми ж після того спали.

— А тобі добре спалося? — запитав Мумі-троль.

Хропка легенько знялася над верховіття дерев і, трохи подумавши, відповіла:

— Мені снився страшний сон. Якийсь огидний чоловік у чорному капелюсі щирив на мене зуби.

— Дивно, — сказав Мумі-троль. — Мені теж снився такий сон. І він був у білих рукавичках, еге ж?

— Так, — кивнула головою Хропка.

Вони летіли над лісом і думали про свій сон.

Зненацька вони побачили Гемуля, що походжав, заклавши лапи за спину і похнюпивши носа до землі.

Мумі-троль і Хропка підлетіли до нього з двох боків і в один голос гукнули:

— Доброго ранку!

— Ой! — зойкнув Гемуль. — Ой, як я злякався! Ви ж знаєте, що мене не можна раптово лякати, а то мені серце вискочить у горло.

— Ох, вибач, — мовила Хропка. — Бачиш, на чому ми їдемо?

— Дивно, — сказав Гемуль. — Але я вже звик до всяких ваших химер. Крім того, я дуже зажурений.

— Чого? — співчутливо запитала Хропка. — Такої гарної днини?

Гемуль похитав головою й сказав:

— Ви мене не зрозумієте.

— А ми спробуємо, — сказав Мумі-троль. — Може, ти знову загубив якусь марку?

— Навпаки, — зітхнув Гемуль. — Я маю всі. До однісінької. Моя колекція повна. В ній не бракує жодної марки.

— Ну то й добре! — спробувала підбадьорити його Хропка.

— Авжеж, я так і знав, що ви мене не зрозумієте, — сказав Гемуль.

Мумі-троль і Хропка стурбовано перезирнулися. Шануючи зажуру Гемуля, вони трохи притримали хмарки й летіли позад нього. Гемуль походжав собі далі, а Мумі-троль і Хропка чекали, поки він сам скаже, що йому гнітить серце.

За хвилину Гемуль вигукнув:

— Га! Надаремне!

А ще за хвилину додав:

— Навіщо вона! Хоч піч розпалюй тією колекцією!

— Що ти, Гемулю! — схвильовано сказала Хропка. — Не кажи такого! Твоя колекція найкраща в світі!

— Отож-бо! — розпачливо вигукнув він. — Вона готова! Немає жодної марки, навіть зіпсованої, якої в ній не було б. Ані однісінької! Що мені робити?

— Здається, я починаю розуміти, — сказав задумливо Мумі-троль. — Ти вже не колекціонер, а просто власник колекції, а це зовсім не цікаво.

— Так, не цікаво, — сумно підтвердив Гемуль. — Анітрішечки!

Він спинився й повернув до них похнюплене обличчя.

— Любий Гемулю, — сказала Хропка і обережно поплескала його по лапі. — Мені ось що спало на думку. Може б, ти почав колекціонувати щось зовсім інше, зовсім нове?

— Це гарна думка, — погодився Гемуль, але обличчя його не проясніло: хіба можна відразу радіти після такої глибокої журби?

— Наприклад, метеликів, — запропонувала Хропка.

— Неможливо, — заперечив Гемуль і знову посмутнів. — Їх збирає мій двоюрідний брат по батькові. А я його не зношу.

— Або шовкові стрічки, — вела далі Хропка.

Гемуль тільки пхикнув.

— Чи інші прикраси, — з надією казала Хропка. — Їх так багато.

— Ет! — тільки й мовив Гемуль.

— Ну, то я вже не знаю, — сказала Хропка.

— Ми щось тобі придумаємо, — заспокоїв його Мумі-троль. — Спитаємо в мами, вона напевне щось порадить. До речі, ти не бачив Ондатра?

— Він ще спить, — відповів зажурений Гемуль. — Казав, що нема чого так рано прокидатися, і він таки має слушність.

І Гемуль рушив далі походжати лісом.

Мумі-троль і Хропка скерували свої хмарки ще вище, над верхівки дерев, і загойдалися на сонечку. Вони міркували, що б Гемуль міг збирати.

— Черепашки, — запропонувала Хропка.

— Або гудзики від штанів, — сказав Мумі-троль.

Але тепло навівало сон, і міркувати було важко. Вони полягали горілиць і задивились у весняне небо, де співали жайворонки.

І раптом вони побачили першого метелика. Кожен знає, що як побачиш першого метелика жовтого, літо буде веселе. А як білого, то тільки спокійне (про чорних взагалі немає мови, бо то зовсім погана прикмета).

Але цей метелик був золотий.

— Що це може означати? — здивувалася Хропка. — Я ще ніколи не бачила золотого метелика.

— Золотий ще краще, як жовтий. Ось згадаєш моє слово!

Коли Мумі-троль і Хропка вернулися додому на обід, вони зустріли на ганочку Гемуля. Той аж сяяв з радощів.

— Ну? — спитав Мумі-троль. — Що ти збиратимеш?

— Рослини! — вигукнув Гемуль. — Я буду ботаніком! Це Хропикові спало таке на думку. Я зберу найкращий у світі гербарій!

Гемуль розгорнув сукню,^[1] щоб показати перші свої знахідки. Серед грудок землі й листя лежала цибулинка зозулиних черевичків.

— Gagea lutea, — гордо виголосив Гемуль, — перший номер у моїй колекції. Бездоганний екземпляр.

Він пішов на веранду і висипав усе на стіл.

— Пересувайся на край зі своїм зіллям, — сказала мама Мумі-троля, — бо тут стоятиме юшка. Всі прийшли? Ондатр іще спить?

— Як порося, — відповів Пхик.

— Весело вам було сьогодні? — запитала Мумі-мама, понасипавши всім