викриття релігії та духовенства і зазвучав у ній заклик до рішучого активного виступу проти церковного засилля. Особливо це характерно для робітничих революційних пісень, в яких категорично заявляли трудящі:

Важливу функцію виконувала народна антирелігійна творчість і після перемоги Великого Жовтня. За радянського часу з’явилося чимало нових фольклорних творів, що викривали релігію і церкву як породження старого світу, вороже вільному від соціального гніту народові, що став повним господарем своєї долі. У своїй усній антирелігійній творчості радянські люди, у тому числі й українські трудящі, викривали та засуджували церковників і сектантів різних мастей, які намагалися організувати саботаж заходів Комуністичної партії і Радянської влади щодо індустріалізації країни та колективізації сільського господарства, дотепно висміювали «чуда», влаштовувані священнослужителями.

Українська народна атеїстична творчість радянської доби розповідає про величезні зміни, що сталися в житті трудящих не з «божої волі», а з волі самої людини. Протягом майже семи десятиліть будівництва нового суспільства радянський народ, керований Комуністичною партією, піднявся на незрівнянну висоту духовного і культурного розвитку. Він володіє науково-матеріалістичним світоглядом, з яким несумісні релігійні забобони, віра в бога, фаталізм, життєва інертність, егоїзм, індивідуалізм і антигуманна мораль церковників.

Проте серед наших сучасників, переважно представників старшого покоління, є ще люди, що не звільнилися від релігійних пережитків минулого, виконують церковні обряди, поклоняються іконам і т. ін. І хоч віруючих у нашому суспільстві стає все менше і менше, розвінчання релігії залишається одним із важливих завдань ідеологічної, політико-виховної роботи. За допомогою сміху люди легше долають залишки антинаукового релігійного світогляду. Адже відомо: над чим люди сміються — тому не поклоняються. Авторитетне атеїстичне художнє слово народу, спрямоване проти релігійного дурману, є важливим складовим елементом подолання марновірства, воно сприяє розширенню і збагаченню передового світогляду і соціалістичного способу життя, вихованню активних будівників комуністичного суспільства.

* * *

Пропонована читачеві книга містить кращі зразки антирелігійної та антиклерикальної усної творчості українського народу дореволюційного і радянського часу, тематично згруповані у чотирьох розділах.

У розділі «Святий боже» не поможе» подані твори, в яких висловлюється критично-зневажливе ставлення трудящих до бога, святих, релігійних обрядів і свят, молитов, церкви і релігії взагалі; у розділі «У попа очі завидющі, а руки загребущі» їдко висміюється пожадливість, зажерливість, лицемірство й аморальність служителів культу; розділ «А то пани із попами роблять всюди лихо» присвячений викриттю гнобительської ролі релігії, церкви і духовенства, їх прислужництва експлуататорам, тут вміщено також антирелігійний фольклор соціального протесту; у розділі «До щастя дорога — без попа і бога» представлені твори, що свідчать про перемогу атеїстичного світогляду в умовах радянської дійсності, показують будівництво нового життя без бога, релігії та церкви.

«СВЯТИЙ БОЖЕ» НЕ ПОМОЖЕ

…Не жаден бог

Не сотворив з нічого чоловіка

На образ свій і на свою подобу,

Але противно, чоловік творив

Богів з нічого, все на образ свій

І на свою подобу…

І. ФРАНКО

СТВОРЕННЯ СВІТУ

Це було колись, як іще люди не велись, як сніг горів та соломою тушили, як небо було луб’яне та ходили гроші шкуратяні. А мій бог накопав глини, гарненько її замісив, купив на базарі форми і чоловіка зробив. Зробив ноги, зробив руки, а далі вже набрався муки.

Прилетіла до нього муха і каже:

— Проколи йому ніс і вуха.

Проколов він ніс і вуха, а сам подивився, похитав головою та й каже:

— Гай-гай! Це вже тепер не чоловік буде, а сопілка. Хоч бери та грай.

ЯК БОГ ЧОЛОВІКА ЛІПИВ

Надоїло богові самому жити. І почав він з глини чоловіка ліпити.

Виліпив ноги і каже:

— Ноги для того чоловіку, аби ставав переді мною на коліна. Виліпив тулуб:

— А се вмістилище для всяких болячок, для всяких забаганок. Забуде чоловік за мене — а його колькне у бік, най згадає ім’я боже. Забуде чоловік за мене — а його голод почне мучити, най просить: «Хліб насущний дай нам днесь».

Виліпив руки й каже:

— А се для молитви.

Зробив вуха — голос божий слухати. Зробив очі — образ божий видіти. Зробив рот — славу богу співати. Зліпив і припер до плота, аби висох. А сам ліг спочити.

Проходив тут чорт.

— А се що таке? — тицьнув пальцем у черево припертого до плота чоловіка із глини. З того часу у кожної людини видно слід чортового пальця — там, де пуп.

І почув чорт у відповідь:

— Се вмістилище всяких болячок і забаганок. Чи заболить мені, чи зголоднію — все мушу згадати ім’я^боже.

Подивився чорт, звідки йде голос, — у рот, а там пустота.

— Е! — каже він. — Так бог тобі недодав. Тому ти лише одно знаєш — його слова повторяти. Та не біда — зараз ми все поставимо на місце.

І чорт узявся за роботу. Зняв череп з голови, вставив туди мозок, закрив знову і каже:

— Ну, відтепер ти маєш найголовне — розум.

З того часу і пішли по землі розумні люди. Вони знають, що ноги — для ходіння, руки — для роботи, рот — для співання пісень, очі — на дівчат дивитися, вуха — аби чоловік на осла не був схожий, а черево — аби легко розпізнавати бідних і багатих.

З того часу всі, хто має розум у голові, питають!

— А хто того плота зробив, до якого бог припер першого чоловіка?!

ГРІХ ПИТАТИ

Колись піп розповідав у школі, що бог створив землю, а учень і питає:

— А хто створив бога?

— Про це гріх питати і одповідати!

НЕ Я…

Піп гнівно кричить на учнів, які не вивчили уроку:

— Хто створив світ, питаю вас?

Переляканий. учень лепече:

— Не я, прошу пана превелебного, Не я!..

ДОЧИТАВСЯ

В одному селі був піп. І от читає вій раз проповідь.

— Слухайте, прихожани. Як не було ні неба, ні землі, одна плетень стояла, тоді…

А тут встає один