375. Кругленьке, горбатеньке,
Коло нього мохнатеньке;
Як прийде біда,
То тече вода.
376. Маленьке, кругленьке, кругом мохом обросло; показується—розтулюється, ховається—замикається.
377. Дві зірки весь світ бачать.
378. Віконниці то зачиняються, то відчиняються.
379. Дві синиці на полиці,
Куди хотять, туди й полетять.
380. Солоне, а не сіль, біжить, а не річка, блищить, а не золото. Коли б угадати та менш його знати!
381. Прийшла біда — тече вода.
382. Крутиться-вертиться, а в ополонку не впаде.
383. Лежить колода серед болота, не гниє і не висихає, а все потрібна буває.
384. Двоє дивляться, одно говорить, а двоє слухає.
.385. Стоїть хлівець, а в ньому два рядки білих овець.
386. У нашого дядька білих курей грядка.
387. За білими березами соловейко свище.
388. За лісами, за горами два ряди хуст висить.
389. На червоній поличці білі курчата сидять.
390. Тридцять два білих брати сидять у темній в’язниці, коли ця в’язниця відчиняється, то брати не виходять.
391. Скраю над вікном сидять білі голуби рядком.
392. Два ряди білих хуст, а всередині червона запаска.
393. Повен хлівець білих овець, а меж ними червоний баранець.
394. Два ряди сорочок,
А між ними один фартушок.
395. Кругом ліс густий, всередині дуб товстий.
396. Не золоте, а найдорожче.
398. Що воно за штука, що день і ніч стука?
399. П’ять братів родилось разом, а всі не рівні.
400. Живуть п’ять братів, один другого менший.
401. У двох матерів по п’ять синів, у кожного своє ім’я.
402. Дощечка мокне, мокне, ніколи не розмокне.
403. Двадцять красних, тридцяті, сильних, п’ятдесят мудрих, а сто дурних.
404. Хто вранці ходить на чотирьох ногах, удень на двох, а ввечері на трьох?
405. Коло ями-ями сидять діди з киями.
406. Чого хочеш — не купиш, а що хочеш продати — не продаси.
407. Одного не бачу, другого не помічаю, третього не пам’ятаю.
408. У темному бору, на лугу сидить птиця-синиця, всі до неї йдуть, всі її бояться, а ніхто від неї не втече.
409. З руками, з ногами — з лавки не злізе.
410. Не тополя, а струнка; не лоза, а гнеться; не вогонь, а пече.
411. Дерев’янки везуть,
Костянки січуть,
Мокрий Мартин обертає —
Ніхто не вгадає.
412. Стоїть дубина, на дубині соснина, на соснині коноплина, а на коноплині глина, а в глині ярина, а в ярині свиня.
413. Били мене ціпами,
Ріжуть мене ножами;
За те мене одтак гублять,
Бо всі мене дуже люблять.
414. Не живу і не гуляю,
А сім бід знаю
І від ножа умираю.
415. Мене б’ють, товчуть, ріжуть, а я все терплю і всім добром плачу.
416. Крихти маленькі,
Всі вони чорненькі,
У воді покиплять,
Потім люди з’їдять.
417. Що з ложки простягнуло ножки?
418. Ми в окропі кипіли,
Велику муку терпіли,
За те нас усі хвалять,
Та не всі варять.
419. Похоже на бочку, а потурбуйся— матимеш квочку.
420. Без обручів, без дна повна бочка
вина,
Щоб її полагодити, на те майстра нема.
421. Химерний, маленький,
Бокастий, товстенький.
Чимсь смашним напхався,
В окропі купався,
У дірку впав —
І пропав!
422. Срібна діжка золотого напою повна; хто поламає — вік не збудує.
423. У барилочку два напиточки,
Нема чопа, нема дірочки.
424. В одній діжці два сорти вина — і ніколи не зіллються.
425. Викинути вгору — то біле;
Кинути на землю — то жовте.
426. Розріжеш лід — дістанеш плід: зверху срібло, всередині золото.
428. Не сіють, не жнуть, не печуть, не варять; а всі його їдять і без нього жити не можуть.
429. На воді родилася,
На огні хрестилася;
На воду впала —
Вся пропала.
430. Мене самую не їдять
І без мене мало їдять.
431. Били, колотили і на стіл положили.
432. Чорненьке, маленьке,— усе поле збігало, а в короля пообідало.
433. Грудочки маленькі,
Всі воїни гарненькі;
У воді покиплять,
Потім люди з’їдять.
434. Білий, а не сніг; твердий, а не камінь; солодкий, а не мед.
435. Біле як сніг,
В честі у всіх,
Подобаюсь вам На шкоду зубам.
436. Чорненька, маленька, солоденька, діткам миленька.
437. Плету хлівець на четверо овець, а на п’яте окремо.
438. Удень як обід, вночі як уж.
439. Ані тіла, ані духа;
Має писок, шкіру й вуха.
440. Топчуться разом — один на порозі, другий на дорозі.
441. Обидва схожі, як брати;
Завжди удвох, куди не йти.
Ми під столом — коли їдять,
Під ліжком ми — коли всі сплять.
442. Як ходить, то повне, як стоїть, то порожнє.
443. По грязюці гуляють, а сухо — відпочивають.
444. Не їдять, не п’ють,
А сто років живуть.
445. Два стоїть, два лежить, п’ятий ходить.
446. Ні стоять, ні сидять, ні лежать, ні біжать,— а все кричать.
447. Ходить, ходить, а в хату не заходить.
448. По сінях то сяк, то так,
А в хату ніяк.
449. Маленьке, кругленьке; хто не йде, той руку подає.
450. У кожного господаря є така собачка: хто б не йшов, то по голові погладить.
451. Чотири баби одну скатерть шиють.
452. Одно просить дня, друге просить
ночі, трете каже:
«Мені як удень, так і вночі витріщати очі».
453. Ниток багато, а в клубок не змотати.
454. Такої пряжі нема в продажі.
455. Поля скляні, межі дерев’яні.
456. У дні погожі сонцем грає,
А на морозі розцвітає.
457. Без очей, а сльози проливає.
458. Куди йдеш, то ногами топчеш.
459. Глиняне поросятко, мотузяні кишечки, золотий носок.
460. Що то за пташка, що вночі одним оком дивиться?
461. Що то за гість, що сам себе їсть?
462. Поки дерево стояло,
Поти й сонце сіяло;
Як дерево пропало,
Тоді й сонця не стало.