class="book">226. І вдень і вночі

У кожусі на печі.

227. Умивається часто, але рушником не витирається.

228. Живе в домі, лобок кругленький, кожушок тепленький, очі вузенькі, видющі, як ті зіроньки, блискучі, вуха малі, проте чуткі, вуса хоч і довгі, та рідкі, ноги короткі та прудкі. Удень на сонечку ляже, гарну казочку розкаже. Вночі бродить, на лови ходить.

229. Маленьке, сіреньке, а хвостик як шило.

230. Хвіст — як ниточка,

Само — як калиточка,

А очі — як сім’я.

231. Сіреньке, маленьке, хоч якого кота з місця стягне.

232. Літає крилами, ходить ногами, Падає вниз догори лапками.

233. Сам собі у пітьмі світить.

Щоби з’їсти когось — мітить.

234. Ой за лісом, за пралісом коні іржуть, а додому не йдуть.

235. По полю гасає, овечок хапає і нас лякає.

236. Жиє в лісі, хижий, дикий,

Душить кури та індики.

237. Прийшла кума із довгим віником На бесіду із нашим півником, Схопила півня на обід

Та й замела мітлою слід.

238. Горбатий мішок на чотирьох стовпах стоїть.

239. Хто на собі ліс носить?

240. Вік свій ходить з клумаками, та ще й сідають на нього з мішками.

241. Літом наїдається, а зимою висипляється.

242. Хто влітку гуляє, а зимою спочиває?

243. Біжить чимчик по долинці У сіренькій кожушинці.

244. Влітку сірий, взимку білий.

245. Звірок маленький,

Зимою біленький,

Літом сіренький,

По полю стриб-стриб,

По снігу тик-тик.

246. Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці.

247. Пролетіло на хвості

Та й сховалось в хворості.

248. Не ходжу я, а скакаю,

Бо нерівні ноги маю.

Через поле навмання Перегнав би я коня.

Я страшенний боягуз,

Всіх на світі я боюсь.

В полі, в лісі навкруги —

Скрізь у мене вороги.

Часом лізу я у шкоду, їм капусту на городах,

Моркву, ріпу, буряки.

Відгадайте — хто такий?

249. Повзун повзе, сімсот голок везе.

250. Хоч не шию я ніколи,

А голок в мене доволі.

251. Під ялинками і сосонками Лежить клубок із голками.

252. Котиться клубочок Зовсім без ниточок.

Замість ниточок —

Триста голочок.

253. Маленький, горбатенький все поле перерив.

254. За лісом, за пралісом круг заліза

лежить:

Ні взять, ні піднять, ні свиням оддать.

255. За лісом, за пралісом жива палиця лежить.

256. В’ється вірьовка, на кінці головка.

257. Люблю притаїтись,

На сонці погрітись,

Од людей сховаться,—

А люди бояться.

258. Ішов дорогою, знайшов зло і зло злом зарубав.

259. Тоненьке, вузеньке, по землі

в’ється,

Як батіг, довге, але зовсім не б’ється,

Людини боїться, молоко уживає; В лісі їх багато, мабуть, кожен знає.

260. Дівочка, чичирочка — ні луски, ні пір’ячка.

261. В очереті родилася, в очереті плодилася, сімсот сорочок на собі сходила.

262. Їхала пані в срібнім жупані, а на тім жупані латка на латці.

263. Водою їхали пани,

Убрані в срібні жупани;

Хоч жупани — лата на латі, Панам радіють в кожній хаті.

264. Є голова — без волосся; є очі — нема брів; є крила — не літає; в холоді не мерзне, спеки не боїться.

265. Голова є, а шиї нема; очі є, а брів нема; рот є, а не говорить; без ніг, а далеко ходить.

266. Чорну гадюку візьму я в руку — вона не вкусить.

267. Куди повзе — за собою хату везе.

268. По лужках, бережках Ходить чудо в двох мисках.

269. В кого кам’яна сорочка?

270. Іде в горщик чорне, а з горщика червоне.

271. Живе — то чорне, погане,

А умре — то красне, рум’яне.

272. Кого горе красить?

273. Швець не швець, кравець не кравець, держить в роті щетину, в руках ножиці.

274. У кого вуса довші ніг?

275. Не яйце — в шкаралупі,

Не кіт, а з вусами.

Погане на вроду,

Завжди любить воду.

276. Чорненьке, маленьке, не має ні кісточки, ні реберця, хоч яке море, то перепливе.

277. По дорозі стрибає, у воді плаває.

278. Від чийого-будь приходу Скаче дурень з прірви в воду.

279. Що то воно: в воді водиться,

З хвостом родиться,

А як виростає,

Хвіст відпадає?

280. Плинуть риби понад рибами,

Що на берег вийдуть дибами.

281. Мур мурований, склеп

склепований,

А в тім склепу живий похований.

282. Двічі родиться, а раз умирає.

283. Рук не має, а будувати вміє.

284. Без рук, без сокири будуються квартири.

285. Прилетіли гості,

Сіли на помості,

Узяли по латі,

Ізробили хату.

286. Сім соколят на одній постелі сплять.

287. Сидить птах на білих горах, дожидає мертвих і живих.

288. Поле луб’яне, само костяне, а вийде живе.

289. У наших панночок по сімсот сорочок, а як вітер повійне, то й тіло видко.

290. Баба чубата, сорочок багато,

Як вітер подує, то й холод почує.

291. Невелика щебетушка, заріж її — буде юшка.

292. Не князівської породи, а ходить в короні, не їздок, а із шпорами, не сторож, а рано будить.

293. У хазяйстві я господар,

Воджу череду пташок,

Вранці-рано вас розбуджу — Дасте проса кушільок.

294. Шапку носить набакир,

Голосно співає,

Не військового він стану,

А остроги має.

295. Годинника не має, а час знає.

296. Більше всіх кричить, а менше всіх робить.

297. Біле як сніг, надуте як міх, лопатами ходить, рогом їсть.

298. Ходить по городу,

Великого роду,

Ноги як лопати,

І сліду не знати.

299. Пані пишна по лопаті вийшла,

З річки воду пила, по-німецьки говорила.

300. У воді купалася, а сухою зосталася.

301. У річці купається,

В сорочку не вдягається.

В повітрі літає,

Завжди сухе буває.

302. Ой, за лісом, за пралісом талалай кричить.

303. Підійшли німці під бабині сінці, джеркочуть-джеркочуть і самі не знають.

304. Який птах найбільше схожий на качку?

305.