548. Що воно за штука? Висить та й
клюка.
Клюка та й цока, бий його морока.
Де воно взялося? Кому воно здалося?
Кому воно в пригоді? Кумедія, та й годі.
549. Що може в один і той же час стояти, висіти, ходити, лежати і казати правду?
550. Хто може і лежачи стояти?
551. Без рук, без ніг, а сліпця водить.
552. Стоять коні на припочі,
Не п’ють, не їдять,
А всс- ситі стоять.
553. Скорчиться — з кішку, Розправиться — з доріжку.
554. Положи — мовчить, візьми — кричить.
555. Не труба і не димар, а дим пускає.
556. Дивлюсь не надивлюся,
А все смерті боюся.
557. Не п’є, не їсть,
А веселий, як гість.
558. Руки, ноги, очі є, а не говоре.
559. Їде їздець верхом на коні, а ноги за вухами.
560. Сидить Пахом на коні верхом, Книги читає, а грамоти не знає.
561. Своїх очей не має,
А бачить допомагає.
562. Крутиться, вертиться, не знає, де дітись.
563. По дроту ходить, пітьму розгонить.
564. Б’ють мене старі й малі І в повітрі, й на землі,
Та від цього не вмираю,
Тільки весело стрибаю.
565. Скільки бий — воно не плаче І не злиться, тільки скаче.
566. Білий як сніг,
В пошані у всіх.
До рота попав —
Там і пропав.
567. Там буває, де криниця;
Назву 'має так, як птиця.
568. Круглий, гарний і легенький, Високо літає.
Йому діти дуже раді,
Бо ним кожен грає.
569. Чорний я, мов сажотрус,
Коло пічки все я трусь,
Взимку люблять всі мене,— Відгадайте ж, хто я є?
570. З головою він накритий,
Несуть йому їсти й пити.
Що дають — він все збирає,
А хтось інший поїдає.
571. Який є, таким покаже
І без слів про все розкаже.
572. Посередині пічка,
А по боках річка.
573. В сінокосі нагулялася,
Ізогнулась та й сховалася.
574. На малій площині по річці-простині плаває пароплав,— то вперед, то назад.
575. Смик-смик — і вийшов гриб.
576. Висить на стіні і в той же час падає.
577. Дуже люблять молодця, А б’ють його без кінця.
578. Хата не хата,
Вікон багато,
З середини взята,
М’яка — а не вата.
ТРУДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ
579. Баба-яга, виломлена нога,
Весь мир годує, а сама голодна.
580. В їднім чобіточку Скаче по горбочку.
581. Маленький, горбатенький, все поле переріже.
582. Маленький, кривенький, усе поле збігав, у коваля обідав.
583. Землю риє,
Говорити не вміє,
З провожатим ходить,
Мовчки робить.
584. Блистить, по полю гуляє,
Квіти й траву зрізає.
585. Сизі орли попід землею ревли.
586. Сивий селезень ходе попід
землею цілий день;. Сонце заходе, а він з землі виходе.
587. Мій брат Кіндрат попід землю ходить, червінці знаходить.
588. Зуби має, а їсти ке просить.
589. Літом служить, а зимою зуби сушить.
590. У кого зуби ніколи не болять?
591. Дядькова телиця по полю
вертиться;
Не їсть, не п’є і додому не йде.
592. Двадцять п’ять у дереві сидять, На хліб роблять — ліба не їдять.
593. Ніг багато, а додому на спині йде.
594. Кривеньке, маленьке, усе поле оббігало, у коваля обідало.
595. Горбатенький коник все поле збігав.
596. Зогнений в дугу,
Літом на лугу,
А зимою на крючку.
597. Залізний ніс В землю вріс;
Риє, копає,
Проти сонця сяє.
598. Без крові, без серця,
На березі пасеться.
599. Трави вхоплю — зуби натуплю; Піску вхватю — знову нагострю.
600. Біг пес через овес — заросився, Вийшов на шлях — осушився.
601. У куточку на кілочку нагла смерть висить.
602. Хто їсть без зубів?
603. Без рук, без ніг, а сіно кидає.
604. Зубів багато, а само не їсть; усе хватає, а собі нічого не оставляє; де пройшло, там чисто стало.
605. Рогатий, та не віл;
Хапає, та не їсть.
606. Півтори ломаки: ломака у руці держиться, а пів — угорі вертиться.
607. Ліщинка й дубок, всередині шкураток.
608. Вклоняється, вклоняється,
Для нас усіх старається,
Додому прийде, в кутку стане,
Ні на кого не погляне.
609. Не їсть, не п’є, на все село гавкає.
610. Між двома дубами застряло теля зубами.
611. Взимку людям служить,
А влітку зуби сушить.
612. Дерев’яний хвіст, залізний рот.
613. Чим більше я крутюсь, тим більше я товстію.
614. В лісі його рубали, а на воді говорить.
615. Ростом невеличка,
Ні звір, ні птичка;
А землю риє,
Будинок будує.
616. Хурчить, дзижчить, крутиться,
А хвіст в нього сучиться.
617. Маленький Макарчик Усім людям підрядчик.
618. Все кланяється, а шапки не знімає.
619. Сам худ, а голова з пуд.
620. Що воно за гість,
Що кігтями залізо їсть?
621. Не звір, не чоловік, неживе, а зуби має і гризе.
622. Теля рогате
На зуби багате,
Не їсть, не п’є,
Тільки дерево жує.
623. Як взялась кума до діла, Заспівала, зарипіла, їла-їла дуб-дуб
Та й зломила зуб-зуб.
624. Старий Свирид у лозі Дере крупи на одній нозі.
625. Лізе, як вуж з ями,
Кидає отрубами.
626. Віл у хліві, а роги надворі.
627. Стоїть дуб, на дубі камінь, на камені вода, на воді залізо, а на залізі хлоп.
628. Що це за дорога: вгору йде похило, що не крок, то й ярок?
629. Кривеньке, горбатеньке, по людях скакає.
630. Криве, горбате, двоє морів несе.
631. А в нашого парубка.
З обох боків зарубка.
632. Хто має голову за все тіло важчу?
633. Ходжу на голові, хоч я і на ногах, ходжу босий, хоч я і в чоботях.
634. Хто ходить на голові, а ногами держиться?
635. Хто в руки не візьме — по голові б’є.
636. Лежить баран, на ньому сто ран.
637. Брів болотом
З роззявленим ротом,
Вийшов з болота —