- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (21) »
Карлсон.
Просто Карлсон, і годі. Гей-гоп, Малий!
- Гей-гоп, Карлсоне! - сказав Малий.
- Скільки тобі років? - спитав Карлсон. [268]
- Сім,- відповів Малий.
- Чудово. Підемо далі,- мовив Карлсон.
Він хвацько перекинув через підвіконня
свої коротенькі товсті ніжки й опинився в
кімнаті.
- А тобі скільки років? - спитав Малий,
подумавши, що Карлсон поводиться занадто по-дитячому,
як на дорослого дядька.
- Мені скільки років? - перепитав
Карлсон.- Я чоловік у розквіті сил - оце все,
що я можу сказати.
Малий добре не знав, що означає бути чоловіком
у розквіті сил. Може, він теж чоловік у розквіті
сил і тільки не знає про це? Тому він
обережно спитав:
- А в скільки років буває розквіт сил?
- У всі роки,- задоволено відповів Карлсон.-
У всі, принаймні, коли йдеться про мене. Я
вродливий, розумний і до міри затовстий
чоловік у розквіті сил.
Після цього Карлсон дістав із книжкової
полички Малого його іграшкову парову
машину.
- Давай заведемо її,- мовив він.
- Без тата ніяк не можна,- сказав Малий.-
Машину мені дозволяють заводити тільки з
татом або з Боссе.
- З татом, з Боссе або з Карлсоном, що живе
на даху,- поправив його Карлсон.- Найкращий у
світі машиніст - це Карлсон, що живе на даху.
Так і передай своєму татові!
Він миттю схопив пляшку з денатуратом, що
стояла побіч машини, наповнив спиртівочку й
запалив її.
Хоч він був і найкращий в світі машиніст,
однак наливав спирт так незграбно, що на
книжковій полиці з'явилась ціла калюжа.
Вона загорілась, і навколо машини
затанцювало веселе блакитне полум'я. Малий
злякано крикнув і кинувся до полиці.
- Спокійно, тільки спокійно! - мовив
Карлсон і застережливо підняв пухку руку.
[269]
Малий не міг сидіти спокійно - адже горіла
його по/ лиця! Він схопив ганчірку й погасив
полум'я. Там, де гО-ріло, на лакованій полиці
залишилися великі негарні плями.
- Глянь, яка стала полиця,- зажурився Малий.-
Що скаже мама?
- Дурниці, не варто й згадувати,- мовив
Карлсон.- Кілька маленьких плям - це дурниці.
Так і передай своїй мамі!
Він уклякнув біля машини, і очі його
заблищали.
- Зараз вона запрацює.
І справді, машина скоро почала працювати.
«Пах-пах-пах»,- пахкала вона. О, це була
найкраща з усіх парових машин, і Карлсон так
запишався, ніби сам її винайшов.
- Я мушу перевірити запобіжний клапан,-
сказав він і почав завзято крутити якусь
ручку.- Завжди може статися лихо, коли не
перевіриш запобіжного клапана.
«Пах-пах-пах»,- пахкала машина дедалі
швидше й швидше. «Пах-пах-пах». Врешті вона
почала задихатися, наче бігла під гору. Очі
в Карлсона променіли.
Малого вже перестали турбувати й плями на
книжковій полиці, такий він був радий, що має
чудову парову машину і що познайомився з
найкращим у світі машиністом, який так
гарно перевірив запобіжний клапан.
- Оце-то воно, Малий! - вигукнув Карлсон.-
Оце-то пах-пах-пах! Найкращий у світі
машиніст...
Більше він не встиг Ні-юго сказати, бо
раптом почувся страшний луск, і парової
машини не стало, лише уламки з неї порозліталися
по всій кімнат;
- Вона вибухнула! - захоплено вигукнув
Карлсон, ніби це було найкраще, що могла
зробити парова машина.- Справді-таки
вибухнула! А який луск, ух! [270]
Проте Малий не міг так само радіти, як
Карлсон. у нього в очах заблищали сльози.
- Моя машина...- схлипнув він.- 3 неї
залишились самі уламки!
- Дурниці, не варто й згадувати,- сказав
Карлсон і безжурно махнув пухкенькою
ручкою.- Ти собі зможеш узяти нову парову
машину.
- Де? - здивувався Малий.
- У мене нагорі. їх там є кілька тисяч.
- Де це в тебе нагорі? - спитав Малий.
- Нагорі, в моїй хатці на даху.
- У тебе є хатка на даху? - перепитав Малий.-
І в ній кілька тисяч парових машин?
- Еге ж, принаймні кількасот набереться,-
сказав Карлсон.
- О, як би я хотів подивитися на твою хатку!
- вигукнув Малий.
Просто важко було повірити: хатка на даху,
і в ній живе Карлсон...
- Ти ба, хатка, повна парових машин,-
здивувався Малий.- Кількасот машин!
- Ну, я докладно не рахував, скільки їх, але
кілька десятків буде,- сказав Карлсон.-
Часом вони вибухають, проте десятків зо два
ще залишилось.
- І ти даси мені одну машину?
- Ну, звичайно.
- Зараз даси?
- Ні, спочатку мені треба їх трошки
оглянути, перевірити запобіжні клапани
тощо. Спокійно, тільки спокійно! Днями ти її
матимеш.
Малий заходився збирати далі шматки того,
що недавно було його паровою машиною.
- Уявляю собі, що скаже тато,- занепокоєно
промурмотів він.
Карлсон здивовано звів брови. [271]
- Через машину? То дурниці, не варто й
згадувати! Так і передай своєму татові. Я б
сам сказав йому це, якби міг ще трохи побути
тут і зустрітися з ним. Але мені треба зараз
летіти додому, глянути, що там робиться.
- Як гарно, що ти завітав до мене,- сказав
Малий.- Хоч парова машина... Ти ще колись
прилетиш?
- Спокійно, тільки спокійно! - мовив
Карлсон і покрутив ґудзика на животі
приблизно проти пупа. Моторчик зачмихав.
Карлсон не рухався з місця, чекаючи, поки
він добре розженеться. Та ось Карлсон відірвався
від підлоги і закружляв по кімнаті.
- Мотор чогось кашляє,- сказав він.- Треба
буде залетіти до майстерні, щоб його там
змастили. Звичайно, я й сам міг би змастити,
адже я найкращий у світі моторист. Та все
часу немає... Ні, мабуть, таки загляну до
майстерні.
Малий теж подумав, що так буде найкраще.
Карлсон вилетів у відчинене вікно. Його
маленька товста постать чітко
вимальовувалася на тлі весняного зоряного
неба.
- Гей-гоп, Малий! - гукнув він, помахав
пухкенькою ручкою і полетів. [272]
Карлсон будує вежу
- Я ж уже сказав, що його звуть Карлсон і що живе він угорі на даху,- мовив Малий.- Що тут такого дуже дивного? Хіба люди не можуть жити, де їм хочеться? - Не мороч нам голови, Малий,- сказала мама.- Ти налякав нас до смерті. Справжній вибух! Тебе ж могло вбити! Невже ти не розумієш цього? - Розумію, але Карлсон однаково найкращий у світі машиніст,- відповів Малий і поважно глянув на маму. Ну як вона не збагне, що не можна сказати «ні», коли найкращий у світі машиніст береться заводити твою парову машину! - Треба відповідати за свої вчинки, Малий,- сказав тато,- а не складати вину на якогось Карлсона, що взагалі не існує. - Ні, він існує! - заперечив Малий. - Ще й літати може,- насмішкувато докинув Босе. - Уяви собі, що може,- відповів Малий.- Я гадаю, що він ще прилетить, і ти сам побачиш. - От якби він прилетів завтра,- сказала Бетан.- Я дам тобі крону, Малий, якщо побачу на власні очі Карлсона, що живе на даху. - Завтра він не зможе,- пояснив Малий.- Завтра йому треба полетіти до майстерні і змастити моторчика. - За твої витівки тебе самого треба- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (21) »