говорять вустами моїми, — спокійно озвався сліпець, — я — лише голос Прави…

— Біси ними говорять, синку! — трохи не плакав Косняч, — іди з Києва геть, бо більше захищати тебе я не в змозі!

Тут наскочив Тука зі своїми людьми:

— Набік, воєводо! — крикнув, — маю я наказа таємного, аби й сліду не лишилося від цього чоловіка!

Заніс меча Перунич, рухаючись на голос ворога, але той випередив його і вдарив списом у груди.

Мов блискавка сіра, метнувся Полісун, вчепився в ногу Туці, але не втримався і зірвався. Чорнота ж ухопився за спис Чудиновича, стягнув вояка з коня, та й так і покотилися вони обидва у Дніпро з урвиська.

А Косняч зіскочив з коня і кинувся до сина, що, заллятий кров’ю, відступав поволі до берега Дніпрового.

— Синку! — зойкнув воєвода, — синку!

— Знайшов мене таки спис отой! — поволі вимовив Перунич.

Тоді підняв обпалене лице до неба, що дихало грозою близькою.

— Тобі, Перуне! — вишептав і ступив ще один крок — у небо…

За спиною Косняча розляглося протягле вовче виття…

* * *

Наступного дня дідо Сулиця та ковальчук Чорнота, котрий відбувся зламаною шуйцею, довго блукали понад річкою, розшукуючи тіло Перунова воїна, аби пристойно поховати, але так і не знайшли. Полісун допомагав їм у пошуках, а як зрозумів невдачу, то засумував, ліг на тому місці, звідки кинувся у Дніпро Вогнедар, та й здох, ні разу більше не ворухнувшись.

Косняч Борич постригся в ченці.

Ще через два літа, опісля того, як зник безслідно віщун, молодші брати-Ярославичі змовились проти князя Ізяслава і вигнали його з Києва геть. Князем же Київським став Святослав Чернігівський, та недовго княжив він — всього три літа. Помер Святослав, захворівши тяжко, Ізяслав же знову прийшов до Києва з ляхами, і відступився Всеволод, третій брат, та й пішов до Чернігова.

Син же Святослава-небіжчика, Олег, якого Всеволод вигнав з Чернігова отчого, звернувся до кипчаків по допомогу. І рушили половці ордою по землі Сіверській, палячи й грабуючи. На річці Сожиці сталася битва неправа і розбито було дружину Всеволодову. А скільки люду побрали половці у неволю, про те й думати було страшно.

Так почалася погибель онуків Дажбожих від коромол княжих.

А у Вишгороді малий Сяйвір, що не раз дивував усіх розумом та пам’яттю, якось грався біля Батуриної хати, коли зупинився біля нього подорожній непевного віку в білій одежі, з гуслами через плече, та мечем біля поясу.

— Як звешся, дитино? — спитав лагідно.

— Сяйвір, син Вогнедарів, онук Межиборів, правнук Гатилів з роду Боричів, — чітко відповів хлопчина.

Схилився подорожній і побачив на шиї хлопчика оберіг з вовчою головою.

— Звідки це у тебе? — запитав.

— То батька мого, Вогнедара, — відповів хлопець, — він був воїном Перуновим, і наймудрішим у світі!

— Я теж служу Богам Давнім, — мовив подорожній замислено, — і вони привели мене сюди, аби мав я кому заповісти знання пращурів.

— А ви не батько мій? — спитав хлопчина з раптовою надією.

Похитав головою чоловік:

— Ні, дитя моє, але можу стати твоїм навчителем. Бо не повинна зникнути пам’ять. Ми бо онуки Дажбожі…

— І не сміємо нехтувать славу свою й заповіти дідів! — вимовив хлопчик наче молитву.

Чоловік засміявся, і поклав затверділу від зброї долоню на круте чоло хлопчини.

— Ти станеш, — мовив, — блискавицею Перуновою!

Над Вишгородом почувся відгомін далекого грому.

Кінець повісті

1 О. Хортиця, який в давнину звався Хорсовим островом, або Хорсицею

2Брахмана, жерця. Слово збереглося у назві свята — Рахманський Великдень.

3 1061 рік — рік чергової появи комети Галлея.

4 Штани з грубого полотна

5 «Небеса», світ Богів

6 місце для проведення обрядів за звичаями предків

7 візантійські, або ж грецькі

8 битви, боротьби

9 зброя Індри-Перуна, блискавка

10 шляхетний, відважний

11 Світ Пращурів, потойбіччя

12 нині — о. Рюген біля берегів Німеччини

13 столиця Візантії, Константинополь

14 Потойбічний світ у скандинавів

15 грецька вимова слова «церква»

16 Теперішнє, сьогочасне, «світ явний»

17 Дядько

18 Теперішня Білорусь

19 Видіння

20 Заколот, повстання

21 Сагайдак, вмістилище для стріл

22 древко списа

23 Відсоток на борг

24 Тогочасна монета

25 Ледаща! Чи не можете здолати одного?

26 То диявол, не людина!

27 На кожного диявола є святий хрест!

28 Що за меч у тій руці? Що це було?

29 Чи той чоловік один? Щось б’ється з ним поруч!

67

Примітки

1

О. Хортиця, який в давнину звався Хорсовим островом, або Хорсицею.

(обратно)

2

Брахмана, жерця. Слово збереглося у назві свята — Рахманський Великдень.

(обратно)

3

1061 рік — рік чергової появи комети Галлея.

(обратно)

4

Штани з грубого полотна.

(обратно)

5

«Небеса», світ Богів.

(обратно)

6

Місце для проведення обрядів за звичаями предків.

(обратно)

7

Візантійські, або ж грецькі.

(обратно)

8

Битви, боротьби.

(обратно)

9

Зброя Індри-Перуна, блискавка.

(обратно)

10

Шляхетний, відважний.

(обратно)

11

Світ Пращурів, потойбіччя.

(обратно)

12

Нині — о. Рюген біля берегів Німеччини.

(обратно)

13

Столиця Візантії, Константинополь.

(обратно)

14

Потойбічний світ у скандинавів.

(обратно)

15

Грецька вимова слова «церква».

(обратно)

16

Теперішнє, сьогочасне, «світ явний».

(обратно)

17

Дядько.

(обратно)

18

Теперішня Білорусь.

(обратно)

19

Видіння.

(обратно)

20

Заколот, повстання.

(обратно)

21

Сагайдак, вмістилище для стріл.

(обратно)

22

Древко списа.

(обратно)

23

Відсоток на борг.

(обратно)

24

Тогочасна монета.

(обратно)

25

Ледаща! Чи не можете здолати одного?

(обратно)

26

То диявол, не людина!

(обратно)

27

На кожного диявола є святий хрест!

(обратно)

28

Що за меч у тій руці? Що це було?

(обратно)

29

Чи той чоловік один? Щось б’ється з ним поруч!

(обратно)