заспівав свою улюблену пісню:
Анніка стільки плакала, що не могла відразу спинитися. Вона й далі схлипувала, але тепер уже з радощів. Пеппі обняла її рукою, і Анніка відчула незвичайний спокій. О, яке все раптом стало чудове!
— Що ми сьогодні робитимем, Пеппі? — спитала Анніка, коли врешті перестала схлипувати.
— Та, може, зіграємо в крокет, — відповіла Пеппі.
— Добре, — погодилася Анніка, бо знала, що з Пеппі навіть грати в крокет цікаво.
— Або ще… — Пеппі на мить замовкла. Всі діти тиснулись навколо коня, щоб почути слова Пеппі. — Або ще підемо на річку і вчитимемось ходити по воді.
— По воді не можна ходити, — сказав Томмі.
— Чому не можна? — заперечила Пеппі. — Якось на Кубі я зустріла рибалку, що…
Кінь учвал рушив з місця, і діти, що оточували його, більше нічого не почули. Проте вони все ще стояли на пристані й дивилися вслід Пеппі, що поспішала до вілли «Хованка». Скоро їм стало видно тільки темну цятку, а потім зникла й вона.
КІНЕЦЬ
Вирушають шведи в далекий похід!
КІНЕЦЬ