XIII—XVIII століть — жебраки, що викрадали дітей, а потім нівечили й спотворювали їх, щоб перепродувати в якості акробатів та блазнів. Це слово поширилося завдяки роману «Людина, що сміється».
(обратно)
247
Перший рядок вірша «Безкінечність» італійського поета-«герметика» Джузеппе Унґаретті (1888—1970).
(обратно)
248
Вірш Еудженіо Монтале (1896—1981) — видатного італійського поета, лауреата Нобелівської премії з літератури 1975 року.
(обратно)
249
...час по часу промінь сонця може прошити людину... — перегук з віршем італійського поета та прозаїка, лауреата Нобелівської премії з літератури за 1959 рік Сальваторе Квазімодо (1901—1968) «Але скоро вечір», що складається всього з трьох рядків:
У серці землі кожен з нас на самоті.
Й іноді промінь сонця може прошити людину,
Але скоро вечір.
(обратно)
250
Перегук з віршем Шарля Бодлера «Відповідності»:
«Там символів ліси густі, немов трава,
Крізь них людина йде і в них людина тоне».
(Пер. Д. Павличка).
(обратно)
251
Поль Верлен, «Поетичне мистецтво»:
Найперше — музика у слові!
Бери ж із розмірів такий,
Що плине, млистий і легкий,
А не тяжить, немов закови».
(Пер. Г. Кочура).
(обратно)
252
Цитата зі збірки Артюра Рембо «Одне літо у пеклі».
(обратно)
253
«Ім’я, що щось провіщає» (лат.), тобто у подальшому назва, що говорить сама за себе.
(обратно)
254
Поль Валері, «Нарцис мовить».
(обратно)
255
Поль Верлен, «Томління».
(обратно)
256
Стефан Малларме, «Проза для Дез Ессента».
(обратно)
257
Цитата з твору «Зачарована» французького письменника Жуля Амеде Барбе д’Оревільї (1808—1889).
(обратно)
258
«Навпаки» — роман французького письменника Жоріса-Карла Гюїсманса (1848—1907), що вважався своєрідним маніфестом європейського декадансу.
(обратно)
259
Тканина, з якої шиють убрання католицьких священиків.
(обратно)
260
Пиріжки з солодкою начинкою.
(обратно)
261
Суп із бичачих хвостів (англ.).
(обратно)
262
Копчена тріска (англ.).
(обратно)
263
Цитата з «Навпаки» Ґюїсманса.
(обратно)
264
Дорога, коштовна (фр.).
(обратно)
265
У мить смерті (лат.).
(обратно)
266
Благо поширюється поза своїми межами (лат.).
(обратно)
267
Ванда Осіріс (справжнє ім’я — Анна Менціо, 1905—1994) — відома італійська актриса, співачка і танцівниця.
(обратно)
268
Лімб — у католиків — місце поміж пеклом і раєм, де перебувають душі праведників, що померли до пришестя Христа, а також душі нехрещених немовлят.
(обратно)
269
«Життя — це сон» — п’єса іспанського драматурга Педро Кальдерона де ла Барки (1600—1681).
(обратно)
270
Центр Алефа — образ із творчості Хорхе Луїса Борхеса. У притчі «Алеф» у підвалі будинку, котрий мають зносити, знаходиться «точка всього», котру «не бачить ніхто». Цілком випадково цей «центр світу» знаходить поет, що таким чином стає його володарем.
(обратно)
271
Посилання на нотатник «Зібальдоне» Дж. Леопарді.
(обратно)
272
«Божественна комедія»: «Рай» XXXIII, 64—67.
(обратно)
273
Архонти — сім верховних духів, творці й володарі матеріального світу.
(обратно)
274
Я зведу сходи до Раю, дійду туди за будь-яку ціну, відійди, я вже йду, щодня на сходинку одну (англ.).
(обратно)
275
Синє небо наді мною всміхається, навколо лиш неба синява, сині птахи співають пісні, більше нікого — вони лиш одні (англ.).
(обратно)
276
У повітрі, як у леті, це славне відчуття, від котрого я безтурботно співаю із самого рання, я пускаюся у путь, у повітрі, як у леті, до небес і до землі, ось і ми... (англ.).
(обратно)
277
Хлоп’ята з вулиці Пала — персонажі з повісті Ференца Молнара (1878—1952) — угорського дитячого письменника.
(обратно)
278
Йдеться про персонажів «Піноккіо» Карло Коллоді.
(обратно)
279
У греків: провідник душ у царство мертвих, наприклад Гермес.
(обратно)
280
О восьмій вона вже дуже зголодніла, ревно до театру ходить, але ніколи пізно не приходить, на ненависний люд чхати вона хотіла, ох, Міледі, яка ж вона повія! (англ.).
(обратно)
281
Нью-Йорк, Нью-Йорк, яке чарівне місто! Нагорі Бронкс, а по низу — Баттері... (англ.).
(обратно)
282
І ритмічно, і музично, і дівчину свою я обіймаю міцно, чого ж іще хотіти? (англ.).
(обратно)
283
Ерік фон Штрогейм (1885—1957) — режисер, сценарист, актор, що грав у фільмі «Велика ілюзія» (1937) Жана Ренуара (йдеться саме про цю роль інваліда у гіпсовому комірі).
(обратно)
284
«Безумства Зігфілда» (1947) — мюзикл, створений на основі постановок Флоренца Зіґфілда (1869—1932) — американського постановника феєричних шоу.
(обратно)
285
Сальські сандалі носять монахи сальської конгрегації, що отримала ім’я від Сальського замку у Верхній Савойї. Саме там народився святий Франческо Сальський, на честь котрого святий Джованні Боско створив орден.
(обратно)
286
Для чистих все чисте (лат.).
(обратно)
287
Лукас Лейденський, Лукас Ван Лейден (1494—1533) — нідерландський живописець і гравер.
(обратно)