ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ Семен Степанович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Композитор, оперний співак, драматург, актор. Фундатор національної опери.

З родини священика.

Народився 4 (16) лютого 1813 р. в х. Гулаківщині Київської губернії Російської імперії (нині – у

складі м. Городище, однойменного районного центру Черкаської області України).

Помер 5 (17) квітня 1873 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ). Похований на

Ваганьківському цвинтарі. Надгробок віднайшли аж 1953 року. Тоді ж на місці поховання

встановили пам’ятник з написом: «Cемен Степанович Гулак-Артемовський. Композитор, співак,

автор опери «Запорожець за Дунаєм».

Закінчив Київські повітове духовне училище (1824-1830) і духовну семінарію (1835-1838).

Вокальної майстерності навчався в Петербурзі, Парижеві та Флоренції (1839-1842).

Співав у хорі київського вікарія у Софійському соборі та Михайлівському Золотоверхому

монастирі, Придворній співацькій капелі в Петербурзі (1838-1840), флорентійській опері (1841-

1842), був солістом російської імператорської опери (1842-1864), московського Великого театру

(1864-1865). Далі наш земляк почав втрачати голос, що стало його творчою трагедією.

За життя співак виконав шістдесят оперних партій і драматичних ролей: зокрема партії в операх

Белліні, Доніцетгі, Моцарта, Россіні, Вебера, Глинки, Верстовського, Даргомижського, Верді, ролі

Карася і Чупруна, які були йому особливо близькі.

Критики відзначали не тільки великий діапазон прекрасного голосу (бас-баритон), а й великий

діапазон артиста, якому вдавались і трагедії, і билини, і комічні образи.

Окреме місце у творчій спадщині посідають українські пісні, зокрема «Стоїть явір над водою»

(присвячена Т. Шевченку), «Спати мені не хочеться» та ін.

Перу нашого земляка належать: дивертисмент «Українське весілля», музика до водевілю «Ніч

напередодні Іванового дня», комедія «Ніч напередодні Іванова дня», опера «Запорожець за

Дунаєм». Він також є автором низка романсів і пісень. На жаль, перший його водевіль «Картина

степового життя циган», написаний співаком, не зберігся, хоча він і був поставлений на сцені

відомого Олександринського театру в Петербурзі. Втрачені також «Ніч напередодні Іванового

дня» і «Руйнівники кораблів».

Г.-А. захоплювався народною медициною, робив художні мініатюри на слоновій кістці, склав

«Статистично-географічні таблиці міст Російської імперії», проект петербурзького водогону.

Іменем Г.-А. названо провулок у м. Києві (1955).

Серед друзів та близьких знайомих Г.-А. – Т. Шевченко, М. Гоголь, М. Костомаров, М. Маркевич,

М. Глинка, О. Даргомижський, А. Ведель, Л. Жемчужников, П. Романі, Н. Кукольник, С.

Волконський, П. Михайлов-Остроумов, А. Аларі, Є. Семенов, В. Штернберг та ін.

***

АКТИВНИЙ СУБ’ЄКТ

, з життєвого кредо С. Гулака-Артемовського

Людина – активний суб’єкт світу і має грати щонайактивнішу роль у його пізнанні.

ТВОЯ ВЕЛИКА ДУША, з листа Т. Шевченка С. Гулаку-Артемовському

Благородніший ти з людей, брате-друже, мій єдиний Семене! Ну скажи по правді, – чи є де така

велика душа на світі, окреме твоєї благородної душі, щоб згадала мене в далекій неволі та ще й 15

карбованців дала?

Благодарю тебе всім серцем і всім помишленієм моїм.

ДОБРИЙ СПІВАКА, з листа Т. Шевченка Г. Тарновському

Та що то за опера, так ну! А надто як Артемовський співа Руслана, то так, що аж потилицю

почухаєш, – далебі правда. Добрий співака, нічого сказати.

СУПЕРНИКІВ НЕ МАЄ, з листа П. Михайлова-Остроумова М. Волконському

Маю надію, що Артемовський з часом перевершить усіх басів Італійських. Його прекрасному

голосові тут немає суперників.

ЗАХОПЛЕНИЙ МУЗИКОЮ ТА СПІВОМ, з інтернет-порталу Тернопільського державного

педагогічного університету ім. В. Гнатюка

З дитинства Семена готували до прийнятого духовного сану задля чого у 1824 р. батько віддає

його у Київське духовне училище. Спочатку хлопчик навчається ретельно, отримує похвальні

відгуки начальства, та вже через декілька років, захоплений найбільше музикою та співом у

митрополичому хорі Софійського собору, хоровими концертами Березовського, Бортнянського та

Веделя, вкрай занедбує навчання. Від відрахування з училища у перші роки його рятує лише

чудовий голос. Та після смерті батька в 1830 р. його таки виключають.

Тоді за здібного співака заступився сам тодішній митрополит Болховітінов, котрий був ще другом

Артема Веделя. Саме за його клопотанням юнака приймають співаком у хор Михайлівського

монастиря, де він незабаром стає солістом. В 1835 р. він повертається на навчання в семінарію, і

на цей раз успішно здає іспити за перший курс навчання та переходить на наступний, середній.

Ось так би і став Гулак-Артемовський священиком та ще, можливо, регентом у якійсь столичній

церкві, якби не один особливий випадок, що перевернув надалі всю його долю...

Улітку 1838 р. до Києва прибув засновник російської композиторської школи М. Глинка, що був

також капельмейстером Придворної співочої капели в Петербурзі і за традицією, що тяглась ще

від часів цариці Катерини II, набирав співаків для її поповнення на Україні. Звичайно це були

хлопчики 10-12 років. Проте цього разу він прагнув знайти і дорослого співака з сильним і

красивим баритоном. Такий голос потрібен був йому для виконавця партії Руслана у його другій

опері «Руслан і Людмила». Випадково відвідавши Михайлівський монастир, він заслухався

чудовим голосом соліста хору та познайомився з ним.

Розуміючи, що в Петербурзі Гулак не отримає належної освіти (на той час столиця Росії ще не

мала своєї консерваторії), Глинка шукає мецената, який би оплатив навчання талановитого співака

за кордоном. Для цього в квітні 1839 року він влаштовує його прилюдний виступ, на який був

запрошений весь «цвіт» російської аристократії. Прекрасний,