ТИМОШЕНКО Степан Прокопович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: американський.

Вчений у галузі механіки, перекладач, мемуарист. Фундатор механіки суцільних середовищ.

З родини службовця. Батько, Тимошенко П., – землемір.

Народився 22 грудня 1878 р. в с. Шпотівці Конотопського повіту Чернігівської губернії

Російської імперії (нині – Конотопський район Сумської області України).

Помер 29 травня 1972 р. в м. Вупперталі (Німеччина). Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив Роменське реальне училище (1889-1896), Петербурзький інститут інженерів шляхів

сполучення (1896-1901).

Працював асистентом Петербурзької механічної лабораторії (1901-1902), лаборантом

Петербурзького політехнічного інституту (1903-1905), викладачем Київського політехнічного

інституту (1906-1911; 1918-1919), Петербурзьких електротехнічного і поліграфічного інститутів

(1911-1913), Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення (1913-1917), Загребського

політехнічного інституту (1920-1922), науковим консультантом компанії «Вестінгауз електрик»

(1923-1927), викладачем Інженерної школи Мічиганського університету (1927-1936),

Стенфордського університету (1936-1955).

Академік Української академії наук (1919).

Іноземний член академії наук СРСР (1964).

Член-кореспондент Американської академії наук і мистецтв.

Член-кореспондент Французької академії наук.

Член-кореспондент Італійської академії наук.

Член-кореспондент Польської академії наук.

Почесний член Лондонського Королівського товариства.

Почесний член Американського товариства інженерів-механіків.

Почесний доктор Лехайського (1936) і Мічиганського (1938) університетів, Цюріхського вищого

технічного університету (1947), Болонського університету (1954) , Загребського (1956) і

Туринського (1960) політехнічних інститутів.

Лауреат премії ім. Д. І. Журавського (1911).

Кавалер медалей ім. Дж. Ватта та ім. Дж. Евінга (обидві – Великобританія).

Кавалер медалі ім. Леві (США).

Спеціалізувався з проблем теорії пружності, коливань, опору матеріалів, міцності стержневих

систем, застосування енергетичного засобу щодо апроксимуючих функцій прогинів, побудови

теорії коливань пружних систем, допустимого напруження в металевих мостах.

Друкувався в журналі «Прикладна механіка».

Т. – автор підручників і монографій: «Курс опору матеріалів» (1911), «Курс теорії пружності»

(1914; 1916), «Прикладна теорія пружності» (1930), «Стійкість пружних систем» (1946; 1955),

«Теорія коливань в інженерній справі» (1931), «Теорія пластинок і оболонок» (1940), «Статика

споруд» (1945), «Вища динаміка» (1948), «Історія опору матеріалів» (1953), «Стійкість стрижнів, пластин і оболонок» (1970).

Написав він і фундаментальну працю «Проблеми вібрації в інженерній науці», а також книгу

спогадів «As I Remember (Vospominanija) Princeton» (1968).

Переклав «Опір матеріалів» А. Феппля, «Курс з математичної теорії пружності» О. Лява.

Всього його перу належить понад 150 наукових праць.

З владою порозуміння знаходив не завжди: за підпис під протестом проти поліцейських методів

міністра освіти Росії Л. Кассо був звільнений з роботи (1911).

Двічі відвідував батьківщину: Київ і Харків (1958), Київ і Ромни (1967).

Ім’я Т. присвоєно Інститутові механіки НАН України і лабораторії технічної механіки

Стенфордського університету.

На території Київського політехнічного інституту встановлено пам’ятник колишньому

випускникові.

Будинок в м. Києві, де мешкав вчений, прикрашає меморіальна дошка з його портретом.

На честь 120-ліття з дня народження видатного земляка в Україні випущено поштову марку

(1998).

В США Американським товариством інженерів-механіків заснована медаль ім. Тимошенка (1957).

Серед друзів та близьких знайомих Т. – А. Іоффе, С. Дружинін, В. Кірпічов, В. Зворикін, Л.

Прандтль, В. Вернадський, О. Кралов та ін.

***

НЕ НАРОДИВСЯ,

з життєвого кредо С. Тимошенка

Я не народився математиком.

ВАБИЛА ПРИРОДА, зі спогадів С. Тимошенка

Тонкощі абстрактної математики мене не притягували. Проте математичні застосування в

інженерних науках – це було саме те, що мене цікавило і до чого мене вабила природа.

...В Югославії я живу в щонайповнішій потребі, не маю свого житла і вимушений тулитися з

сім’єю в лабораторних приміщеннях.

...Правильно я вчинив чи помилився, я й тепер, через 40 років, не знаю. Залишившись в Америці, я, звичайно, розширив свій досвід застосування наукового аналізу для рішення технічних завдань.

Зайнявся підготовкою інженерів, придатних для теоретичного дослідження технічних завдань,

написав низку курсів, які знайшли широке розповсюдження. Проте нового в Америці я зробив

мало. Чи сталося це тому, що мені було вже близько 45 років і почав старіти, я не знаю.

...Обдумуючи причину наших досягнень в Америці, я приходжу до висновку, що чималу роль в

цій справі зіграла освіта, яку нам дали російські вищі інженерні школи.

НЕЗАБУТНІЙ СЛІД, з некрологу в «Вістях АН СРСР. Механіка твердого тіла»

Він умів охопити найголовніше в розглядуваних явищах і розв’язувати поставлене завдання,

використовуючи мінімальний математичний апарат. Важко вказати напрями в галузі будівельної

механіки, де б він не отримав результати, які залишили незабутній слід.

БАТЬКО УРБАНІЗАЦІЇ, з нарису С. Чалого «Брати, які змінили лице цивілізації»

Якщо в Давній Греції, за легендою, сім міст сперечалися за право вважатися батьківщиною

Гомера, то Україна, на диво, просто віддає свої таланти іншим культурам, іншим народам, а сама

досі зберігає численні пам’ятники тим, хто не має найменшого відношення до української землі

(хіба тільки як її завойовник), або людцям, які просто зневажали цю землю. Доводиться знову і

знову повторювати цю тезу, бо вона, на жаль, цілковито відповідає дійсності.

А тим часом українці, котрі творили найвищі прояви сучасної цивілізації