class='book'>
763
Офіційний вісник України. — 2003. — № 28. — Ст. 1379.
(обратно)
764
Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2001 від 14 листопада 2001 року // Вісник Конституційного Суду України. — 2001. — № 5.
(обратно)
765
Офіційний вісник України. — 2000. — № 4. — Ст. 125.
(обратно)
766
Див. Окрему думку судді Конституційного Суду України Мироненка О. М. стосовно Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/99 від 14 грудня 1999 // Офіційний вісник України. — 2000. - № 4. — Ст. 125.
(обратно)
767
Офіційний вісник України. — 2003. — № 6. — Ст. 245.
(обратно)
768
Офіційний вісник України. — 2004. — № 45. — Ст. 2975.
(обратно)
769
Офіційний вісник України. — 2004. — № 50. — Ст. 3288.
(обратно)
770
Офіційний вісник України. — 2005. — № 13. — Ст. 674.
(обратно)
771
Див., напр.: Стовба А. В. Правовая ситуация как исток бытия права. — X., 2006. — С. 105–107.
(обратно)
772
Тут і далі, якщо не зазначено інше, вказуютвся номер пункту (підпункту) мотивувалвної частини рішення (висновку) КСУ.
(обратно)
773
Офіційний вісник України. — 2005. — № 13. — Ст. 675.
(обратно)
774
Офіційний вісник України. — 2004. — № 45. — Ст. 2975.
(обратно)
775
Офіційний вісник України. — 2007. — № 48. — Ст. 1991.
(обратно)
776
Офіційний вісник України. — 2000. — № 4. — Ст. 126.
(обратно)
777
Офіційний вісник України. — 2004. — № 28. — Ст. 1909.
(обратно)
778
Офіційний вісник України. — 2004. — № 45. — Ст. 2975.
(обратно)
779
Офіційний вісник України. — 2005. — № 13. — Ст. 674.
(обратно)
780
Офіційний вісник України. — 2007. — № 48. — Ст. 1991.
(обратно)
781
Див.: Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика): Монография. — X., 2008. — С. 192–203.
(обратно)
782
Аристотель. Никомахова этика, 1130в 30 — 1132а 10 // Аристотель. Сочинения в 4-х т. — М., 1983.-Т. 4,-С. 53-295.
(обратно)
783
Це дає підстави не погодитись із трактуванням саме формальної рівності як однієї з визначальних засад права. У лібертарній концепції справедливість права полягає лише в його всезагальності як формі загальнозначущості, як єдиного і рівного (для того чи іншого кола відносин) масштабу і міри. За В. С. Нерсесянцем, вимоги так званої «соціальної справедливості», з правової точки зору, можуть бути визнані й задоволені лише остільки, оскільки вони узгоджуються із правовою всезагальністю й рівністю і їх, отже, можна виразити у вигляді вимог власне правової справедливості у відповідних сферах соціального життя. Див.: Нерсесянц В. С. Философия права. — М., 2000. — С. 33. Тут залишається відкритим питання про правовий (чи неправовий) характер законодавства, яке встановлює спеціальний юридичний статус тих чи інших суб’єктів права (наприклад, державних службовців, працівників правоохоронних органів, громадян, які потребують соціального захисту, тощо). Якщо виходити з того, що «в цілому всезагальність права як єдиного і рівного (для того чи іншого кола відносин (!) масштабу й міри означає заперечення свавілля і привілеїв (у рамках цього правового кола)» (курсив мій — С. Р.), то вищезгадані спеціальні правові норми, які встановлюють привілеї для певного кола спеціальних суб’єктів, є справедливими вже з огляду на їхню «всезагальність для того чи іншого кола відносин». Очевидно, що такий суто формальний підхід до справедливості й права є неприйнятним з огляду на те, що поняття справедливості тут ототожнюється з іншим поняттям — всезагальності і формальної рівності. При цьому етичний зміст правових норм ігнорується, а справедливість постає не сутністю права, а лише його формальною ознакою. Такий підхід, на наш погляд, власне, і відкриває шлях до «свавілля і привілеїв», запереченням яких, за визначенням, повинна бути справедливість. Якщо ж звернутися до «загальнозначущої правильності», яка повинна бути втілена у справедливості, то і в цьому випадку виявляються відсутніми змістовні ознаки справедливості, оскільки критеріїв такої «правильності» лібертарна концепція не подає.
(обратно)
784
Офіційний вісник України. — 1998. — № 1. — Ст. 151.
(обратно)
785
Офіційний вісник України. — 2004. — № 49 — Ст. 3220.
(обратно)
786
Офіційний вісник України. — 2003. — № 51 — Т. 1. — Ст. 2704.
(обратно)
787
Див.: Офіційний вісник України. — 2004. — № 45. — Ст. 2975; Офіційний вісник України. — 2009. — № 11. — Ст. 341.
(обратно)
788
Там само.
(обратно)
789
Офіційний вісник України. — 2005. — № 39. — Ст. 2490.
(обратно)
790
Офіційний вісник України. — 2008. — № 80. — Ст. 2697.
(обратно)
791
Див.: Рабінович С. П. Природно-правова очевидність та її юридична позитивація // Юридична Україна. — 2009. - № 1. — С. 15–21.
(обратно)
792
Тут відтворено зміст аналогічних правових позицій Європейського суду з прав людини (див., напр.: рішення у справах «Сайді Тайме проти Об’єднаного королівства» («The Sunday Times v. the United Kingdom», no. 6538/74, §§ 46–49, 26 April 1979) [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/portal.asp?sessionId=24547317&skin=hudoc-en&action=request
(обратно)
793
Див. також Рішення КСУ № З-рп/2001 від 5 квітня 2001 року (Офіційний вісник України. — 2001. — № 43. — Ст. 1933), № 5-рп/2002 від 20 березня 2002 року (Офіційний вісник України. — 2002. — № 13. — Ст. 669), № 9-рп/2009 від 28 квітня 2009 року (Офіційний вісник України. — 2009. — № 35. Ст. 1210).
(обратно)
794
Офіційний вісник України. — 2007. — № 52. — Ст. 2132.
(обратно)
795
Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. — М., 1976. — С. 85.
(обратно)
796
Недбайло П. Е. Введение в общую теорию государства и права. Предмет, система и функции науки. — К., 1971.-С. 38.
(обратно)
797
Скитович В. В. Судебная власть как системное образование // Правоведение. — 1997. — № 1.
(обратно)
798
Вступ до теорії правових систем / За ред. О. В. Зайчука., Н. М. Оніщенко. — К., 2006. — С. 217.
(обратно)
799
Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов / Под ред. В. С. Нерсесянца. — М., 2002.-С.152.
(обратно)
800
Глухарева Л. И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование). —