вигадками, і смисл їх можна осягнути лише через алегорію.

13 Діва Марія.

14 За Біблією, апостол Фома не повірив у воскресіння Ісуса, поки не доторкнувся до його ран (Євангеліє від Йоана, гл. 20, ст. 24-29).

15 Паракліт - дух-утішитель.

16 Чорне море. http://vk.com/with_books

17 Крітська й сіканська брехня - очевидно "крітська брехня" має в своїй основі вислів апостола Павла "Крітяни завжди брехуни..." (Новий завіт. Послання до Тита, гл. 1, ст. 12). Щодо "сіканської брехні", то, можливо, йдеться про давніх сицилійців, про брехливість яких у давнину складалися легенди.

а) Ось слово, що приголомшило тоді Всесвіт: "Зв'язав сатану на тисячу літ". Боялися, щоб не розв'язався губитель.

18 Сковорода застерігає, до яких наслідків може призвести буквальне розуміння біблійних пророцтв, наприклад, про запроторення сатани в безодню на 1000 років, як твердить 10-та гл. "Апокаліпсиса". Один із відомих істориків раннього Середньовіччя Біда Достопочтенний, наприклад, вважав, що кінець світу наступить у 1000 р. Цю дату пророчили численні проповідники у X ст., "очікування близького кінця почало набирати характеру соціального психозу" (Див. Гуревич А.І. Категории средневековой культуры. Μ., 1972. С. ПО).

19 Сковорода розкриває суперечності біблійної оповіді про створення світу, її невідповідність законам природи.

20 До суперечливих законам природи явищ Сковорода відносить не лише легенду про залізо, яке плавало за наказом пророка Єлисея, а й прагнення середньовічних алхіміків знайти вічний двигун або філософський камінь.

21 Мова йде про біблійні чудеса, які, на думку Сковороди, є джерелом марновірств і чварів.

22 Йдеться про зруйнування Єрусалима в часи юдейського повстання 66-73 pp. Сковорода вважає, що головною причиною його жорстокого придушення було живлене біблійними уявленнями релігійне марновірство.

23 Тут Сковорода зобразив трикутник із "всевидящим оком" всередині. Він витлумачує його символічний смисл, частково виходячи з уявлень піфагорійців.

24 Агара - див. прим. 17 до твору "Жінка Лотова".

25 Піфагор, який народився на острові Самос.

26 Див. прим. 6 до твору "Боротьба архистратига Михаїла".

27 Див. прим. 34 до твору "Кільце".

28 Серед старовинних українських пісень існує кілька варіантів з подібним початком. Очевидно, рядки взяті з пісні про біду, популярної серед кобзарів і лірників, відомої у записах середини XVIII ст.

29 Мова йде про відому Александрійську бібліотеку, один із центрів наукової думки стародавнього світу. Тут вперше було здійснено переклад Біблії грецькою мовою, відомий під назвою перекладу 70 тлумачів, який ліг в основу пізнішого канонічного зводу Біблії.

30 Симеон Стовпник (356-459) - християнський аскет, що прожив близько 40 років на захищеній від вітру й сонця колоні. Іконописці, як правило, зображали його сидячим на вершині стовпа. Сковорода ж вважає, що мова тут про світлицю з балконом.

31 Псевдопророки, лжевчені, позбавлені істинної мудрості. http://vk.com/with_books

32 Діоген (прибл. 404-323 pp. до н.е.) - грецький філософ-кінік, який, нехтуючи вигодами життя, за легендою, жив у бочці. Сковороду приваблював етичний ідеал Діогена, його зневага до матеріально-плотських потреб.

33 Йдеться про біблійних персонажів. Дебора - пророчиця, що закликала ізраїльтян воювати проти Сисари (Старий завіт. Книга Суддів, гл. 4, ст. 6-8), який був убитий Йоілем під час сну; Юдита - жінка, що вбила вавілонського полководця Олоферна (Старий завіт. Книга Юдити, гл. 13, ст. 8-9); Авімелех - сихемський цар, убитий уламком жорна, кинутого жінкою з оточеної ворогами башти (Старий завіт. Книга Суддів, гл. 9, ст. 53); Авигея - дружина Навала, що піднесла подарунки Давидові (Старий завіт, 1-ша кн. Царів, гл. 25, 30 та ін.).

34 Цей вірш є варіантом уже згадуваної пісні з трагікомедії Варлаама Лащевського (див. прим. 17 до "Боротьби архистратига Михаїла..."

35 Про перетворення - ця глава є однією з ранніх проповідей Сковороди "Прокинувшись побачили славу його".

36 Вчення релігійно-політичної партії у стародавній Юдеї, яка захищала інтереси заможних верств: фарисейство відзначалося фанатизмом і лицемірним виконанням обрядів.

37 Римський імператор Август (63 р. до н.е. - 44 p.), часи правління якого вважаються найвищим розквітом добробуту Стародавнього Риму; Тіберієві часи - пора правління Тіберія Клавдія Нерона - римського імператора у 14-37 pp., що відзначався неймовірною жорстокістю; володіння Пилатові - Пилат був римським намісником Юдеї у період, до якого Біблія відносить життя і смерть Ісуса Христа.

38 Мова йде про перемогу ізраїльтян на чолі з Аароном над аморейським царем Сигоном (Старий завіт. Числа, гл. 21, ст. 23-30).

39 Старий завіт. Книга пророка Ісайї, гл. 62, ст.5.

40 Старий завіт. Книга пророка Єзекіїля, гл. 37, ст. 7-8.

41 Орфей - міфічний співець і музикант (див, прим. 7 до твору "Бесіда, названа двоє..."). З його іменем пов'язане релігійно-містичне вчення орфіків, що проповідувало безсмертя душі та звільнення її після смерті людини.

42 Ця заключна віршована строфа взята з вірша Феофана Прокоповича, присвяченого імператриці Анні Іоанівні.