Олесь теж читав.
Я не була в Біївцях. Очевидно, вже й не буду. Лізла на стіл, полетіла зі стільця, забила бік і пролежала цілий місяць.
Пишу тобі листа, а на дворі третій день іде дощик. Очевидно, що й колись було таке поліття, бо стара приказка говорить, що дощу дають наряд: іди туди, де тебе просять, а він пішов, де сіно косять. Дощику, іди туди, де тебе ждуть, а він пішов, де жито жнуть…
10-7-86 р.
Добрий день, милий Сомику! Ніну і всіх Соменят вітаю святом (хоч і пройшло) Великого Жовтня. Бажаю міцного здоров’я і всіх благ земних. А свій інфаркт викинь у вікно із 14-го етажа. Щоб ти його більше не бачив, бо ми з Любою і чути не хочемо, що ти хворий. Бережи себе. Ми з Любою, хочемо бачити тебе такого веселого, як ти був. Я старію помаленьку та й годі. Всяких дрібниць у Черкасах я не знаю. А як хтось розкаже, то я тут забуду. Знаю те, що в газетах пишуть. Трохи сама читаю, трохи люди помагають. Це моя старість така… Часто до мене заходять студенти і вчителі української мови. Я не перевіряю документів. А вони розпитують про Васю, як ріс, як учився. Звичайно, ні Васю, ні тебе не пробивав ні батько, ні блат. У всьому ваші голови. Після війни той вважався багатим, у кого був шматочок хліба на столі. А як жили, всі знають… Симоненко-Щербань, бабуся Ганнуся 9-2-1989 р. До побачення. Бувай здоровий.
Добрий день, милий Сомику! Ніну і всіх Соменят вітаю святом (хоч і пройшло) Великого Жовтня. Бажаю міцного здоров’я і всіх благ земних. А свій інфаркт викинь у вікно із 14-го етажа. Щоб ти його більше не бачив, бо ми з Любою і чути не хочемо, що ти хворий. Бережи себе. Ми з Любою, хочемо бачити тебе такого веселого, як ти був. Я старію помаленьку та й годі. Всяких дрібниць у Черкасах я не знаю. А як хтось розкаже, то я тут забуду. Знаю те, що в газетах пишуть. Трохи сама читаю, трохи люди помагають. Це моя старість така… Часто до мене заходять студенти і вчителі української мови. Я не перевіряю документів. А вони розпитують про Васю, як ріс, як учився. Звичайно, ні Васю, ні тебе не пробивав ні батько, ні блат. У всьому ваші голови. Після війни той вважався багатим, у кого був шматочок хліба на столі. А як жили, всі знають… Симоненко-Щербань, бабуся Ганнуся 9-2-1989 р. До побачення. Бувай здоровий.