Один історик сказав, що знання Заходу про Росію значно більші, ніж його розуміння Росії. Мені часто доводилося відчувати цей феномен. Що більше читаєш про Росію, то розгубленішим почуваєшся. Найскладніше збагнути, як зуміла Росія за стільки століть зберегти й не розпорошити своєї неосяжної території. Часами царство збільшувалося, часами — зменшувалося, але Росія і російська культура існують довше, ніж більшість подібних імперій.

Мені не хочеться цього визнавати, але, можливо, незважаючи ні на що, росіяни таки мають рацію? Можливо загадкова російська душа, справді, існує? Бо як інакше можна було пережити монгольське ярмо, самодержавство, радянський терор, посткомуністичне беззаконня і хаос?

Одухотворена, тепла, сильна, жива російська культура пройшла крізь пекельні випробування. Її катували, ламали, калічили й піддавали систематичній руйнації. Але вона вистояла.

Росіяни й самі цього не розуміють. Наступні століття вони мають намір присвятити себе спробам збагнути власне буття.

Ясна річ, марно...

РОЗДІЛ 16 У НИХ ЩОСЬ НЕГАРАЗД З ГОЛОВОЮ, В ТИХ РОСІЯН...

Одного червневого пообіддя я, взута в кросівки, одягнена в шорти і футболку, бігла набережною Москви-ріки. Було тепло й сонячно, майже задушливо. Єдині місця, де можна бігати в Москві, це парки й берег річки, бо влаштовувати пробіжки вулицями міста просто неможливо — надто багато там автомобілів, чадних газів і вразливих перехожих.

Вздовж набережної навпроти стадіону Лужники рибалили з довгими вудочками кілька рибаків.

— Щось у них негаразд з головою, в цих росіян, — подумала я. — Ловити рибу в Москві-ріці, де кишать кишкові палички!

Коли я підбігла ближче, один з рибалок помітив мене. Ось він стоїть захоплений улюбленими заняттям, засмаглий і веселий, в оточенні своїх друзів. Вони зібралися тут зовсім не задля риболовлі, а заради спілкування. Чоловіки витріщалися на мене, молоду жінку, яка, розшарівшись і захекавшись, мчала повз них, ніби боячись спізнитися, ніби йшлося їй про питання житгя і смерті, хоч попереду перед нею уся благословенна неділя...

— Дівчино, чи ви геть розум стратили? — глузливо, однак приязно, гукнув рибалка мені навздогін. — Бігати в таку спеку! Куди ви так поспішаєте?

Я побігла далі, ледве стримуючи в собі життєрадісний, щирий сміх.

Так тобі й треба! Сама напросилася!

Примечания

1

Подолання, переосмислення минулого — нім.

(обратно)