Litvek: лучшие книги недели
Топ книга - У войны — не женское лицо… [Светлана Александровна Алексиевич] - читаем полностью в LitvekТоп книга - Хватит быть славным парнем! Проверенный способ добиться желаемого в любви, сексе и жизни [Роберт Гловер] - читаем полностью в LitvekТоп книга - Заячьи лапы (сборник) [Константин Георгиевич Паустовский] - читаем полностью в LitvekТоп книга - Вторая мировая война [Уинстон Леонард Спенсер Черчилль] - читаем полностью в LitvekТоп книга - Про девочку Веру и обезьянку Анфису. Вера и Анфиса продолжаются [Эдуард Николаевич Успенский] - читаем полностью в LitvekТоп книга - Искатели неба. Дилогия [Сергей Васильевич Лукьяненко] - читаем полностью в LitvekТоп книга - Шелкопряд [Роберт Гэлбрейт] - читаем полностью в LitvekТоп книга - Склероз, рассеянный по жизни [Александр Анатольевич Ширвиндт] - читаем полностью в Litvek
Litvek - онлайн библиотека >> Фредерік Бегбедер >> Проза >> 99 франків >> страница 3
рухають експансією! Головне - не зупинятися і не замислюватись!

(1) Зібрання, зустрічі (англ).

(2) Людина нижчої раси (нім).

Ми сидимо в огидному конференц-залі, схожому на всі офісні приміщення світу, навкруги овального столу зі склянками апельсинового соку, і секретарка-прислужниця, очі по-рабськи додолу, розносить термос із кавою. Звідусіль тхне спітнілими пахвами - свідчення довгих нарад напередодні.

Дюлер відкриває нараду попередженням: «Все, про що піде мова, є конфіденційною інформацією; протоколу ми не ведемо, ця зустріч обумовлена кризою; слід розглянути можливість повторних закупівель, але мене непокоїть ротація; наш конкурент запустив на ринок товар-імітатор і розпочав потужну рекламну кампанію; згідно з деякими джерелами, він намагатиметься захопити частину нашого ринку; ми розцінюємо це як спробу атаки». За мить всі присутні почали супити брови. Не вистачає лише касок кольору хакі та штабних мап, і було б точно як у «Найдовшому дні»(1).

Після звичних метеорологічних коментарів Жан-Франсуа, екаунт-менеджер нашої агенції, бере слово, аби коротко викласти вихідне завдання, водночас демонструючи на стіні слайди.[18]

(1) Відомий американський фільм про висадку союзників у Нормандії під час Другої світової війни.

- Отже, ми покажемо вам сценарій тридцятисекундного ролика, покликаного захистити «Мегрелет»(1) від атакувань розповсюджувачів товару-імітатора. Нагадаю стратегічну мету, яку було поставлено на попередній нараді: «В умовах нестійкого ринку «Мегрелет» з'являється як інноваційний продукт і пропонує нове бачення солодких сирків завдяки новій ергономічній упаковці».

Він відриває носа від своїх записів і змінює слайд. На стіні з'являється текст, надрукований жирними літерами:

Основні переваги товару (продовження):

Емоційні:

Для гурманів/неможливо втриматись

Задоволення/Мода - «МЕГРЕЛЕТ» - Стрункість/Краса

Раціональні

Корисний/поживний

Оскільки ніхто не заперечує, він продовжує переказувати те, що набрала у Word 6 його асистентка (дитина якої того ж дня захворіла на отит в муніципальному дитсадку).

- Як ми вирішили 23 числа з Люком та Альфредом, наші міркування повинні ґрунтуватися на користі для споживача: «З «Мегрелет» я залишаюся стрункою, та до того ж харчуюся раціонально завдяки його вітамінам і вмісту кальцію». Вивчення конкуруючих брендів у цьому перенасиченому секторі свідчить, що слід спиратися на подвійний ефект: краса + здоров'я. «Мегрелет» - це добре для мого тіла та мого мозку. Як кажуть, і рибку з'їсти, і ...ха-ха... сісти. Кхм-кхм...[19]

(1) «Maigrelette» (фр.) - худорлява.

Ця промова - плід міркувань департаменту стратегічного планування (двох депресивних сорокарічниць) і кількох замів з реклами (випускників Діжонських вищих комерційних курсів). У ній враховані бажання та смаки клієнта і a priori обґрунтований сценарій, який я народив учора ввечері. Тут Жан-Франсуа (або просто Джеф) припиняє сміх, бо почуває себе трохи самотньо. І продовжує свій танок живота:

- Ми розробили загальну концепцію, яка, сподіваюся, повністю збігається з ідеями копірайтерів і дозволить максимально виправдати сподівання від товару, зокрема на рівні візуального коду. Ну ось, а тепер я передаю слово Октавові.

Оскільки Октав - це я, то я підводжуся і викладаю сюжет ролика в мертвій тиші, демонструючи розкадров-ку з дюжини кольорових картинок, які наш художник намалював за шалені гроші.

- Отож, почнемо: ми на пляжі Малібу в Каліфорнії. Погода казкова. Дві блондинки янгольської вроди біжать по піску в червоних купальниках. Раптом одна каже іншій: «Ономастична екзегеза входить у суперечність з помилковою герменевтикою». Інша відповідає: «Уважай, аби не впасти в онтологічну параномазію». У цей час, в океані, сперечаються двоє засмаглих серфінгістів: «Чи знаєш ти, що Ніцше проспівав плаванню справжню гедоністичну хвалу в "Ессе Homo"?» Інший сердито заперечує: «Зовсім ні, він лише відстоював концепцію Великого Здоров'я за допомогою алегоричного соліпсизму». Ми повертаємося на пляж, де дівчата креслять на піску математичні рівняння. Діалоп «Якщо припустити, що кубічний корінь з х змінюється як функція на нескінченності...» «Так, - каже інша, - але ти не виділила множину, яка прямує до асимптоти». [20]

Ролик завершується планом баночки «Мегрелет» зі слоганом: «МЕГРЕЛЕТ» - БУТИ СТРУНКИМ, СТАТИ РОЗУМНИМ».

Присутні продовжували мовчати. Маркетинг-дирек-тор повів оком на своїх бренд-менеджерів, ті похапцем кинулися щось занотовувати, аби тільки їх не змусили висловлюватись.

Нарешті Жан-Франсуа наважується випробувати долю і невпевнено починає:

- Звичайно, наприкінці йде наш джингл «м-м-м Мадон», це, напевне, зрозуміло. Гм... Ми вважаємо, що було б цікаво взяти стрункість за символ і об'єднати його з інтелектуальними бесідами. До того ж не забуваймо: спорт на свіжому повітрі стає дедалі моднішою течією. Утім, можливі такі варіанти: дві Міс Франції сперечаються про геополітику або про Брестський мир (1918 p.); двоє голих стриптизерів-чіпендейлів з волохатими грудьми баляндрасять про наготу як вивільнення тіла і заперечення постмодерністського відчуження, граючи своєю мускулатурою. Кумедно, чи не так?

Тут уже й зами надумалися висловитися: «непоганий хід», «я скоріше підтримую», «не дуже переконаний, але я одразу все добре зрозумів», «цей напрям вимагає ретельного вивчення». Причому кожен з них, наче папуга, вторив своєму підлеглому. Аж ось черга дійшла й до самого Дюлера. Шеф не погоджується з нижчими за статусом:

- Навіщо нам гумор?

Насправді Альфред Дюлер мав рацію: на його місці мені було б не до сміху. Ледве утримуючись від блювоти, що вже підходить до горлянки, намагаюся аргументувати:

- Це добре для вашого бренду. Гумор викличе до вас симпатію. До того ж він завжди добре запам'ятовується. [21]

Споживач любить згадувати про те, що його насмішило: він переповідатиме цей жарт на обідах, у офісах, на відпочинку. Подивіться на комедії, які йдуть зараз. Люди, які ходять у кіно, полюбляють розваги...

І ось тут Альфред Дюлер вирікає безсмертну фразу: - Так, але вони не їдять потім кіноплівку. Я вибачаюся і прямую до клозету: «Ти, велике лайно, ти вже знайшов собі місце у моїй книжці. Тобі у ній відведена гідна роль. Починаючи з третього розділу. АЛЬФРЕД ДЮЛЕР - ВЕЛИКЕ ЛАЙНО.

Кожен письменник - стукач. Уся література - донос. Навіщо писати книгу, якщо не плювати в