Litvek - онлайн библиотека >> Альфред Деблін >> Классическая проза >> Берлін Александерплац. Історія Франца Біберкопфа

Альфред Деблін Берлін Александерплац. Історія Франца Біберкопфа


Берлін Александерплац. Історія Франца Біберкопфа. Иллюстрация № 1
Берлін Александерплац. Історія Франца Біберкопфа. Иллюстрация № 2
Редактор Леся Пішко


GOETHE-INSTITUT


Переклад цієї книги підтримано грантом Ґете-Інституту, який отримує фінансування від Міністерства закордонних справ Німечини

Перекладено за виданням

Alfred Döblin: Berlin Alexanderplatz. Die Geschichte vom Franz Biberkopf. Suhrkamp Verlag, Berlin 1980.

Lizenzausgabe der Walter-Verlags AG, Walter-Verlag AG, Olten, 1961


© Видавництво Жупанського;

P. Осадчук, переклад, додатки, примітки;

О. Баратинська, художнє оформлення, 2020.

Зміст

КНИГА ПЕРША

11

41-м маршрутом до міста — Досі не опам'ятався — Повчання на прикладі Цанновича — Несподіване закінчення історії та поліпшення через неї настрою колишнього в'язня — На біржі затишшя, згодом сильне падіння акцій, Гамбург у паніці, в Лондоні спад — Перемога по всьому фронту! Франц Біберкопф купує теляче філе — А тепер Франц божиться передусім світом і перед собою, що залишиться порядною людиною в Берліні, з грошима або без них


КНИГА ДРУГА

49

Франц Біберкопф вступає в Берлін — Франц Біберкопф йде на пошуки: треба заробляти гроші, без грошей людина не проживе. Про Франкфуртський гончарний ринок — Ліна дає жару голубим — Парк Газенгайде, «Новий світ», якщо не одне, то інше: не треба ускладнювати собі життя, воно і так нелегке — Франц — людина непересічна, він знає собі ціну — Масштаб Франца Біберкопфа. Він — рівня давнім героям


КНИГА ТРЕТЯ

115

Учора ще на гордих конях — Сьогодні з кулею у грудях — А завтра — могила сира, та ні, опануймо себе


КНИГА ЧЕТВЕРТА

133

Жменька людей на Алексі — Франц під наркозом, Франц забився у свою нору, Франц не бажає нічого бачити — Франц відступає. Він сурмить своїм євреям прощальний марш — Адже в людини й худобини — одна доля, та й смерть у них одна — Бесіда з Йовом, то від тебе залежить, Йове, але ти сам того не хочеш — І всі мають один подих, й людина не має нічого більше, ніж скотина — Францове вікно стоїть прочинене, і трапляються ж кумедні речі на світі — Гоп, гоп, гоп, коник — знову в галоп


КНИГА П'ЯТА

181

Знову на Алексі, собачий холод. Наступний 1929 рік буде ще холоднішим — Якийсь час — тиша, перепочинок, проходить санація — Хвацька торгівля дівчатами — Франц розмірковує над торгівлею дівчатами, й раптом йому більше цього не хочеться, йому потрібно щось інше — Місцеві новини — Франц прийняв фатальне рішення. Він не помічає, що вскочив у кропиву — Неділя, 8 квітня 1928 року


КНИГА ШОСТА

243

Поможуть неправедні скарби — Ніч із неділі на понеділок, 9 квітня — Франц не в нокауті, в нокаут його просто так не послати — О, дух слабкий, злети у вись, на ноги міцно ти зіпнись — Третє завоювання Берліна — Одяг робить людину, і все постає в новому світлі — Нова людина має й нові думки — Нова людина потребує нової професії, а коли ні, то взагалі жодної — Ще й дівчина з'явилася. Франц Біберкопф знов у повній формі — Оборонна війна проти буржуазного суспільства — Дамська змова, слово мають наші любі панії, серце Європи не старіє — З політикою покінчено, але постійне неробство — ще небезпечніше — Муха випорпалася нагору, з крилець спадають піщинки, скоро вона знову дзижчатиме — Під гуркіт барабанів, побатальйонно, кроком руш! — Кулак лежить на столі


КНИГА СЬОМА

343

Пуссі Уль, наплив американців, а як правильно писати «Більма»: через W чи через V? — Двобій починається! Надворі дощить — Франц-розбійник. Цього разу він не під колесами, а в машині сидить, таки добився, чого хотів — Печалі й радощі кохання — Сподівання на чудовий урожай, та часом можна й прорахуватися — Середа, 29 серпня — Субота, 1 вересня


КНИГА ВОСЬМА

405

Франц нічого не помічає, і життя йде своїм звичаєм — Справа наближається до розв'язки, злочинці гризуться між собою — Пильнуйте за Карлом-бляхарем, з чоловіком явно щось коїться — Справа пішла, Карл-бляхар засипався і виклав усе, що знав — І обернувся я, і побачив скрізь неправду, що чинилась під сонцем — Подивися, то сльози були тих, які за неправду постраждали, і нема для них потішителя — І славив я померлих, тих, що давно повмирали — Фортецю повністю оточено, робляться останні вилазки, але то все лише позірні маневри — Битва починається. Котимося в пекло з фанфарами й барабанним боєм — На Александерплац розташоване управління поліції


КНИГА ДЕВ'ЯТА

469

Чорна середа Райнгольда, проте цей розділ можна й пропустити — Психіатрична лікарня Бух, закрите відділення — Ін'єкції глюкози та камфори, але наприкінці втручається хтось інший — Смерть співає свою повільну, повільну пісню — А зараз Франц слухає повільну пісню Смерти — Тут слід описати, що таке біль — Відхід злої блудниці, тріумф великого офірника, барабанника й сокирою махальника — Найтяжче почати, а потім уже все піде — Вітчизно, спокій зберігай, не влипну більше, так і знай — Тримай крок, правою, лівою, правою, лівою


ДОДАТКИ

521


Ця книга оповідає про колишнього цементника й вантажника меблів Франца Біберкопфа з Берліна. Його якраз випустили з тюрми, де він сидів за старі провини, він знову стоїть посеред Берліна й хоче стати порядним.

Попервах йому це вдається. Фінансово йому живеться доволі стерпно, та невдовзі він вступає в справжню боротьбу з чимось таким, що з'являється ззовні, воно цілком непередбачуване й виглядає, як доля.

Тричі стає воно йому на шляху й сплутує його життєві плани. Воно перестріває його з обманом і шахрайством. Та Францу вдається знову міцно стати на ноги.

Але оте воно кидається на нього й завдає підступного удару. Він заледве встигає підвестись, уже рахують до десяти.

Нарешті воно збиває його з ніг просто з неймовірною, грубою силою.

І ось із нашим добродієм, який так довго тримався, вже покінчено. Він визнає себе переможеним, він не знає, що робити, і скидається на те, що йому вже кінець.

Та перш ніж вдатися до фатального кроку, в нього ніби полуда спадає з очей, а яким робом — про це я наразі промовчу. Тепер йому цілком ясно, в чому була причина нещасть. Ця причина — він сам, це видно вже з його життєвого плану, що не мав у собі абсолютно нічого, зате тепер став виглядати інакше, він уже не був простим і майже само собою зрозумілим, цей план став зарозумілим, бездарним, зухвалим, а понад те боягузливим і повним ґанджів.

Жахлива річ, якою