випадку я вважаю, що вони дуже стримані. Допомога Алленові в застосуванні «жіночого» підходу до його методу була одним з найхвилюючих, радісних та звільнюючих періодів мого життя. Впевнена, що читання цієї книжки та результат, до якого воно призведе, виявляться однаково захоплюючими для вас.

Бути знервованою та скептично налаштованою цілком природно для вас – я сама пам’ятаю ці почуття роки тому в Лондоні, – але намагайтеся читати з відкритими розумом. Ми з Алленом маємо тільки добрі новини для вас!

Франческа Чесаті

Розділ 1 Спочатку – пані

Після довгих століть рабства західні жінки нарешті домоглися рівності не тільки в професійній сфері, де зараз вони обіймають найвищі посади, а навіть у традиційно чоловічих професіях та й у житті в цілому. Мало хто заперечуватиме це, а більшість погодиться: час настав. Але якщо запитати: «Чому жінки курять?», то, на мою думку, передусім необхідно звернути увагу на спосіб, яким лідери руху за рівноправність жінок виграли війну.

Ці жінки насмілилися засумніватися в поглядах, що панували в суспільстві. Вони відмовилися прийняти наявний стан речей як єдине можливе і переконливо вказали на причини, з яких відмовлялися від нав’язаних їм шаблонних жіночих ролей. Ясна річ, що чимало жінок побоювалися наслідувати таку поведінку, хоча потай підтримували «сестер». Утім, ще більше було тих, хто покірно погоджувався зі встановленим порядком.

Дивно, але несправедливість життя найчастіше стає очевидною тільки тоді, коли ми ставимо її під сумнів. Проте якщо причин для сумнівів немає, то сприймаємо ситуацію беззастережно, якою б вона не була. Таке «промивання мозку» спостерігається майже в усіх сферах нашого життя. У цій книжці спочатку розглянемо лише два аспекти «промивання мозку», які безпосередньо стосуються куріння, а також пов’язані з відмінностями між чоловіками та жінками.

У моєму словнику це поняття має таке визначення:

«Промивання мозку – це процес, мета якого – радикально змінити погляди та переконання людини».

Хочете дізнатися, до чого тут куріння? Усім відомо, що куріння – згубна, огидна звичка, яка шкодить нашому здоров’ю та нашому гаманцю. Сьогодні навіть курці безперечно вважають її антисоціальним способом марнування часу. Навіщо ж змінювати погляди та переконання для того, щоб кинути курити? Невже не знайдеться жодних пігулок чи хитрих прийомів, які позбавили б будь-якого бажання хапатися за цигарку? Напевно, вам цікаво, як можна позбутися нікотинової залежності, лишень прочитавши книжку. Зараз поясню: чого ви насправді намагаєтеся досягти? Зрозуміло: загасити свою останню цигарку і водночас втратити будь-яке бажання закурити наступну.

Поза сумнівом, ви знаєте чимало колишніх курців, яким вдалося позбутися цієї огидної звички. Але, швидше за все, майже у всіх, перш ніж вони досягли бажаного результату, було кілька невдалих спроб. Та навіть якщо їм це і вдалося, імовірно, їм знадобилася вся сила волі в кубі разом із антинікотиновими пігулками, пластирами і жувальною гумкою. Вони однаково страждали довгі дні, тижні, місяці або навіть роки, та чимало з них, як і раніше, мріють про цигарку, іноді навіть випрошують її. Я певен, ви згадаєте й тих, хто зізнавався, що їм подобається не курити, але від свят і вечірок без цигарок вони вже не отримують колишньої насолоди і при кожній телефонній розмові машинально тягнуться за пачкою цигарок, якої вже давно немає на звичному місці.

Невже ви дійсно цього хочете?

На хвилинку забудьте про всі спроби назавжди кинути курити і просто дайте відповідь на важливе запитання: «У чому різниця між курцем і некурцем?»

Відповідь очевидна: один курить, другий – ні. Але не все так просто. Ніхто не змушує вас курити. Отже, курці прикурюють нову цигарку тому, що хочуть цього? Знову ні. Вам відомо, що іноді закурюєш лише за звичкою, а не за бажанням? Більшість людей, які викурюють пачку на день, охоче зізнаються, що отримують насолоду лише від двох із тих двадцяти цигарок. Решту ж – викурюють за звичкою. Але в такому випадку нам вистачило б уміння обмежувати себе. Ми могли б тримати цигарки в закритому ящику стола, і ця фізична перешкода на шляху до перекуру змушувала б нас зупинятися і замислюватися, а не піддаватися першим пориванням. Якщо наша рука потягнеться за ключем, ми можемо запитати себе: «Я бажаю отримати насолоду від цієї цигарки чи просто хапаю її за звичкою?» Якщо ж справа у звичці, значить, немає сенсу викурювати іншу цигарку.

Завдяки цим маленьким хитрощам той, хто раніше викурював по пачці на день, легко зводить щоденне споживання до двох цигарок. Проте, якщо ви коли-небудь вдавалися до таких хитрощів, вам відомо: вони спрацьовують ненадовго – доти, доки у вас вистачає сили волі. Ви будь-коли намагалися просити допомоги у дітей, онуків або ж друзів з тим, щоб вони взяли у вас цигарки і видавали їх вам по одній? Коли так, то вам відомо, до яких хитрощів можна вдаватися, щоб отримати свої цигарки, якщо вам знову захочеться курити, – ви навіть не зважатимете на колишні заяви про те, що ваші благання варто ігнорувати. Якою б сильною не була рішучість ваших помічників не віддавати вам заповітну пачку, перед панікою, винахідливістю і напором курця, який дійшов до стадії «цигарку мені негайно!», ніщо не встоїть.

Жінкам властивий материнський інстинкт, вони схильні сприймати все негативне, що відбувається з ними, як відплату. Проте нам доводилося читати страшні історії про матерів, які кидали дітей напризволяще заради власних розваг. Такими жінками ми нехтуємо, висміюємо їх за безвідповідальність. Але якщо бути цілком чесною перед собою, невже не пригадаєте жодного випадку, коли ви, поки діти сплять, вибігали на декілька хвилин із будинку, щоб чимскоріш купити цигарки? Або ж на найближчій заправці ніколи не залишали двигун ввімкненим, щоб заскочити до магазину на розі вулиць? Мені навіть розповідали про породіллю, якій так хотілося курити, що вона в розпачі намагалася вмовити прибиральницю, аби та доглянула за немовлям, поки вона збігає за цигарками. Однак заклопотана прибиральниця відмовилася. Зрозуміло, що та жінка – некурець і ніколи не курила, на відміну від колишніх курців. Її заперечення – «Не треба вам курити, не вигадуйте! Це шкідливо і для вас, і для вашої дитини. А як же ви обходилися без цього 14 годин під час пологів?» – тільки збільшували почуття провини молодої мами. Але від своїх намірів вона не відмовилася, хоча напередодні в засобах масової інформації повідомляли про викрадених з лікарні малят. Коли жінка повернулася до палати – дитини на місці не було. У паніці вона зчинила