Айзек Азімов Найдавніше й найдосконаліше

Тижнів зо три тому в невеличкому місті на півночі штату Нью-Йорк відбувся семінар на тему «Суспільство й засоби інформації». Запрошений на скромну роль гостя, я протягом чотирьох днів сидів на тому семінарі, слухав і набирався мудрості.

Першого ж вечора нам прочитав вельми цікаву доповідь один надзвичайно розумний і симпатичний добродій, що нерозривно пов’язав своє життя з виробництвом і рекламою відеомагнітних касет. Він вибудував принадну і, як не крути, неспростовну теорію, згідно з якою касети покликані стати останнім криком моди й прогресу в еволюції засобів інформації — чи принаймні одним із останніх криків у цій справі.

Він нагадав нам, що комерційні програми, які забезпечують, власне, фінансову підпору вкрай дорогим телевізійним станціям і фінансові прибутки страшенно пожадливим замовникам реклами, виправдують себе тільки за умови, що дивляться їх десятки мільйонів глядачів.

Всі ми добре знаємо: єдиною поживою, що може припасти до вподоби двадцяти п’яти — п’ятдесятьом мільйонам різних людей водночас, є та ретельно препарована пожива, яка в жодного з цих людей не викличе незадоволення. Будь-яка приправа, будь-яка спеція, що надає цій поживі присмаку, обов’язково змусить когось закрутити носом і, отже, зіпсує рекламу.

Тим-то нас обгодовують пріснотою — не тому, що вона смачна, а тому, що ні в кого не викликає незадоволення. (Щоправда, декого, як-от мене і вас, від цієї прісноти з душі верне, та коли рекламні воротії підраховують, скільки нас із вами буде разом узятих, їх аж сміх бере — така це виходить мізерна сума.)

Що ж до відеомагнітних касет, розрахованих на індивідуальні смаки, вів далі доповідач, то вони несуть чисту радість, яка не потребує фальшивого, але дорогого глянсу чи настирливої присутності високооплачуваної зірки розважального бізнесу. Виготовили ви, скажімо, відеострічку з теорії шахів, у якій показано, як фігури комбінуються на шахівниці, — і діло зроблене: лишається тільки продати енну кількість таких стрічок енній кількості ентузіастів цієї гри. Якщо ціна касети покриває витрати на її виготовлення (і забезпечує чесний прибуток) і якщо пропозиція збігається з попитом, — ви процвітаєте. Від окремих несподіваних невдач ви, звісно, не застраховані, але хто вам сказав, що не може бути й несподіваного успіху у вигляді касети-бестселера?

Коротко кажучи, бізнес на відеомагнітних касетах вельми нагадуватиме книговидавничий бізнес.

Доповідач висловився з приводу цього цілком ясно й недвозначно, і коли він сказав: «Майбутній рукопис буде не погано віддрукованим стосом паперу, а чітко відзнятою серією кадрів», я мимоволі засовався в своєму кріслі.

Я сидів у першому ряду, і цей добродій, напевно, помітив мою реакцію, бо раптом додав: «І тоді люди на зразок Айзека Азімова вийдуть з моди й підуть у непам’ять…»

Природно, я аж підстрибнув з несподіванки — а всі присутні весело засміялись, уявивши собі, як ото я виходжу з моди й прямую в непам’ять.

За два дні інший доповідач, який мав виступати ввечері, повідомив по телефону з-за океану, що, на жаль, змушений затриматися в Лондоні; чарівна організаторка семінару підійшла до мене і, мило всміхаючись, запитала, чи я не погодився б заповнити вільний час своїм виступом.

Природно, я відповів, що до виступу не готувався, і вона, природно, відказала, що мені, як усім відомо, зовсім не треба готуватися, бо я, мовляв, блискучий майстер експромту, і, почувши комплімент, я, природно, розтанув і виступив того вечора, блискуче виголосивши експромт (принаймні так усі потім казали). Все це вийшло надзвичайно природно.

Я не можу переповісти вам своєї промови від слова до слова, бо, як усе, що я виголошую, вона була цілком спонтанна, але, наскільки пригадую, суть її зводилась ось до чого.

Доповідач, що виступав тут два дні тому з приводу відеомагнітних касет, намалював принадну й дуже яскраву картину майбутнього, в якому оті касети разом із штучними супутниками визначають характер засобів масової інформації; я ж спробую тепер, скориставшись із свого досвіду в царині наукової фантастики, зазирнути в ще віддаленіше майбутнє й визначити, які існують шляхи до подальшого розвитку й конструктивного вдосконалення згаданих касет.

Перш за все, ці відеострічки потребують, як наочно продемонстрував нам сам, доповідач, досить громіздкої й дорогої апаратури для відтворення запису на телевізійному екрані й звукового супроводу — в динаміках.

Очевидно, конструктори прагнутимуть робити цю апаратуру дедалі меншою, легшою й портативнішою. І слід сподіватися, що врешті-решт вона зникне зовсім, конструктивно злившись із самою касетою.

По-друге, для перетворення закладеної в касету інформації в образно-звуковий ряд потрібна енергія, а це веде до подальшого збіднення енергетичних ресурсів. (Будь-яке споживання енергії призводить до цього, і хоч ми не можемо зовсім відмовитися від її використання, безглуздо було б перевитрачати її запаси.)

Отже, слід сподіватися, що кількість енергії, потрібної для «розшифрування» касет, дедалі зменшуватиметься — аж доки її буде зведено до нуля.

Таким чином, касета майбутнього уявляється нам як річ цілком портативна й самодостатня. Хоч виготовлення її забирає певну кількість енергії, в готовому вигляді вона енергетичного живлення не потребує й може виконувати свої функції без спеціальної додаткової апаратури. Її не треба буде вмикати в розетку; вона обходитиметься без батарейок; ви зможете переглядати її, де вам заманеться — в ліжку, у ванній, на дереві, на горищі.

Перегляд відеомагнітної стрічки сучасної конструкції супроводжується випромінюванням світла й звуковими ефектами. Природно, нам треба якнайчіткіше й найвиразніше сприймати її зміст, але тут виникає ще одна небажана обставина: такий перегляд може заважати іншим людям, яких ця касета зовсім не цікавить. Отже, ідеальною була б така відеомагнітна стрічка, бачити й чути яку могли б тільки ви самі.

Хоч би якою досконалою була конструкція касет, що надходять чи в найближчому майбутньому надійдуть у продаж, усі вони потребують ручного контролю… Вони мають кнопки чи ручки вмикання, а також регулятори кольору, звуку, яскравості, контрастності тощо. Як на мене, то я волів би, щоб увесь цей контроль здійснювався виключно вольовими зусиллями.

В ідеалі я бачу касету, стрічка якої зупиняється, коли ви відводите очі. Й починає рухатися знову тільки під поглядом ваших очей. В ідеалі я бачу касету, що прокручує свою стрічку то швидко, то повільно, то вперед, то назад, то з пропусками, то з повторами — залежно, від