-- Ви вірите у маячню Наркєвича?! – вибухнув Кроне.
-- Вірю, що з тобою трапилося щось незвичне, хоча не думаю, що ти становиш загрозу саме для мене, -- відповів Маршал. – Тому ми розмовляємо сам на сам. Я також вважаю, що особа, яка володіє майже всіма таємницями “Двійки”, не може залишатися поза нашим контролем. Тому повторюю: вважай. Не змушуй нас… Не змушуй мене приймати рішення, якого я пізніше буду шкодувати. Ти будеш під наглядом, -- закінчив він, відправляючи Йогана коротким жестом.
У “двієчника” на язику вже була гостра відповідь, але його зупинив холодний, оцінюючий погляд Пілсудського. Маршал не залякував і не жартував, він дійсно вирішував, чи випускати полковника звідси живим. Тому Кроне відсалютував і мовчки вийшов. Вперше в житті він не знав, що робити. Йдучи неспішно вулицею, він замислився, чи керівник держави бува не втратив глузд, чи його не охопив приступ якоїсь старечої параної. А може це вплив одичних апаратів? Адже без них Пілсудський не прожив би й року… Проте найбільше Кроне дратувала не недовіра Маршала, а свідомість, що з цієї миті вже ніщо не буде, як раніше. Слідкувати за ним будуть не тільки вороги, а й свої, а він стане чужаком у власній країні. Можливо вже до кінця не надто довгого життя…
Його смутні роздуми перервав поштовх в спину.
-- Йдемо обмиємо моє нове звання? – запитав з майже непомітною іронією в голосі Томчак, зненацька з‘явившись поряд з приятелем.
На його обличчі не було видно жодного збентеження теперішнім становищем Кроне, мавпячі риси виражали тільки роздратування від підвищення по службі.
-- Я досі під підозрою, -- повідомив його сухо Кроне. – Комендант… -- він з зусиллям відкашлявся. – довго міркував, чи залишати мене в живих.
-- Нічого нового, я сам раз чи два хотів скрутити тобі шию, -- легковажно буркнув свіжоспечений поручик. – Ти справді гадаєш, що це щось змінить? Просто кілька бовдурів буде за тобою лазити, от і все. Всіх нас час від часу перевіряють, тож…
-- Справа не тільки в цьому, -- перебив його Кроне.
-- Розумію, проте ти нічого не вдієш. З часом все проясниться. Може… -- додав мало оптимістичним тоном.
-- Тобі це не мішає? Факт, що я можу виявитися російською маріонеткою?!
-- Клянуся, що застрелю тебе, як пса, як тільки ти почнеш співати “Інтернаціонал”, -- запевнив Томчак, якому вже явно набридла ця тема. – А поки що вибирай: йдемо до Іцека, чи відвідаємо щось вишуканіше?
-- До Іцека, -- вирішив Кроне.
Несподівано “двієчник” відчув, що все повернулося до рівноваги, всі елементи всесвіту стали на свої місця, страхи, розчарування, почуття гіркої кривди опали, як засохле листя. На певен час.
(Далі буде.)
Adam Przechrzta
Zdrada (Wilczy Legion – 6)
Переклад з польської -- полігНОТ
------------------------------------------------------
https://www.facebook.com/pg/PoligNOT
Заходьте на мою сторінку на Facebook і підписуйтеся, щоб довідуватися, коли буде продовження.