Намагаюся встати. Підлога слизька від льоду і блювотиння, але я човгаю ногами до ілюмінатора.

-- Я Оля, -- кажу. -- Я Оля. Я Оля. Я Оля.

Моє ім’я -- все, що я знаю і я вперто тримаюся за нього. Тоді пригадую собі про ілюмінатор. Стою і дивлюся в ілюмінатор, але там немає зірок. Краєвид шокує мене своєю цілковитою порожнечею.

Всі зірки вигоріли – судний день цього всесвіту давно прийшов і минув. Це краєвид після життя, після кінця всього. Це кінець часу.

-- Боже? – кажу я в пустку. – Боже? Я Оля. Я Оля.

Я сідаю і спираю голову на руках. Ніщо не клацає, не гудять маленькі сервоприводи. Цим разом система опалення не вмикається. Холод б’є молотом, і моє дихання виходить кудлатими хмарками пари, які замерзають на підлозі. Я відкидаюся на спину і відчуваю, як прилипає шкіра.

Я думаю про свій червоний саронг і про червонозем біля домівки. Думаю про обличчя свого батька і закриваю очі, мріючи про те, що колись мені знов буде тепло.

--*--

Ted Kosmatka – Deadnauts

Переклад з англійської -- полігНОТ

------------------------------------------------

https://www.facebook.com/pg/PoligNOT

Заходьте на мою сторінку на Facebook і підписуйтеся, щоб довідуватися про нові переклади.