це неможливо. Нездійсненно.

— А хто його знає, що неможливо. Підійшовши до моря, він закинув камінчик далеко у воду. Камінець був круглий.

— Бульк, — мовив Дол, який знався на цій справі.

Проте камінчик почав скакати по водному плесі, ледь торкаючись води, раз, два, три… й так і не спинився, охоче підскакував, чимраз далі, пострибав у відкрите море, немов раптом відчувши, що його звільнили. Складалося враження, що він прагне більше ніколи не спинятися. Він і не спинився.

Чоловік поїхав із готелю наступного ранку. Небо стояло дивне, з тих, що біжать швидко-швидко, поспішаючи повернутися додому. Дув вітер з півночі, дужий, але безшумний. Чоловікові подобалося йти пішки. Узявши валізку й торбину, сповнену паперів, він попростував узбіччям дороги, що простягалась уздовж моря. Крокував швидко, зовсім не озираючись. Саме тому він не бачив, як готель «Альмаєр», відокремившись від землі, невагомий, розсипався на тисячу друзок, які скидалися на вітрила, що здіймались у повітря, піднімаючись і опускаючись, літали, уносячи все з собою: і землю, й море, і слова, й оповідки — усе до щирця, хтозна-куди, ніхто того не відає, може, одного дня хтось настільки втомиться, що дізнається, куди саме.

НАЙКРАСИВІШИЙ РОМАН СУЧАСНОЇ ІТАЛІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВІД НАЙТИТУЛОВАНІШОГО ІТАЛІЙСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА

Апессандро Барікко — лауреат літературних премій Камп’єлло, Медічі, Віареджо та «Палаццо аль Боско», — балансуючи між пошуком життєвих істин і чарівною мелодійністю мови, розповість мудру притчу про людську душу, яку можна виміряти тільки морем.

Морське узбережжя — не земля І не море, місце, якого ніби не існує, яке змінюється від хвилі до хвилі, від припливу до відпливу… Самотній готель на березі, де господарюють лише діти… Хто вони — красуня Діра з постарілими очима, Дуд, Дітц, Дол, які навіюють сни та пильнують на обрії вітрильники зі скарбами і злиднями? Яких втомлених, зачудованих гостей покличе доля сюди, де солоною піною позначена межа безкрайнього моря? Художник, що знехтував славою, хвора дівчина в пошуках надії, старий професор в очікуванні кохання, моряк, урятований в океані… Те, що трапиться, буде жахіттям, та поки — двоє у пітьмі й поцілунки… А коли готель нарешті спорожніє, із кімнати під номером сім вийде загадковий пожилець і побачить на березі моря янголів — і тепер їх буде на одного більше.

Примітки

1

Гра бульбашок у шампанському або будь-якому іншому ігристому вині.

(обратно)

2

Стояння на місці (фр.).

(обратно)

3

Оптична ілюзія, омана (фр.).

(обратно)

4

Маркітант — дрібний торговець продуктами харчування й предметами солдатського вжитку, який супроводжував армію під час походу, маневрів.

(обратно)

5

На віки вічні (лат.).

(обратно)

6

Досл. «мертва природа» (фр.).

(обратно)

7

Посилання на однойменний твір Д. Селінджера.

(обратно)