ним співробітничав; як і агітаційно-алегоричні досвіди Федоровського в

поданні «Героїчне дійство». Показана винятково опера, деякі приклади творчості з 27 спектаклів,

які художник оформив у ГБТ. З упором на оперу російську, де, як вважається, Федоровському не

було рівних у передачі відчуття монументальності й масштабності дії (деякі фахівці вважають, що

не обійшлося й без помпезності й гіпертрофованої видовищності, котрі іноді затуляли собою інші

компоненти опери).

…Ескізи створені в особливих умовах: у сталінський час Федоровського – навіть його! – не

пускали у внутрішні приміщення Московського Кремля, наглухо закритого для відвідування.

Зрозуміти, яким був Федоровський до епохи соціалістичного реалізму, можна за ранніми ескізами

декорацій до «Кармен». Тут схоплене те екзотично-пряне почуття, яке росіянин вкладає в поняття

«Іспанія». Барвисте буйство Федоровського-колориста, потужний художній темперамент. Його

дарунок ще не приглушений рамками вимог більше пізнього часу. Ще можна, не піклуючись про

«вірогідність» і «народність», кинути на полотно теплі червоні плями й по-іспанськи помітно

відтінити їх чорним, у якому ледь проглядають фігури й особи.

...Хто не потрапить на виставку, нехай не засмучується: в оформленні Федоровського на сцені

Великого донині йдуть «Борис Годунов» і «Царська наречена».

АВТОР НОВОГО МЕТОДУ, з наукової доповіді О. Сорокіної «Особливості художньої стилізації

архітектурних форм візуалізації у віртуальній сценографії»

На початку ХХ століття в Москві діяв оперний театр Зиміна. У ньому починав свій творчий шлях

художник-постановник, згодом академік, Федір Федорович Федоровський. Він – автор об’ємно-

художнього методу створення театральної декорації.

Федір Федорович – автор сценографії таких спектаклів, як опера «Борис Годунов», де, як відомо,

була потрібна декорація з Успенським собором Кремля. Митець майстерно вирішив проблему,

органічно вписавши в сцену Великого театру не тільки портал, але й бані собору. Деякі з його

прийомів ми застосували для створення наших візуалізацій.

ОРГАНІЗУВАВ МУЗЕЙ, з інтерв’ю Л. Харіної В. Кондакову «Халат Шаляпіна і пуанти

Павлової»

Чи багато хто знає, що в самісінькому центрі Москви, по сусідству з історичною будівлею

Великого театру, є музей Великого театру? Бували в ньому головним чином фахівці, бо він уже

понад10 років функціонує в напівзакритому режимі. Про музей розповідає директор Лідія Глібівна

Харіна.

– Музей офіційно існує з 20-х років минулого століття. Організував його видатний театральний

художник, академік живопису Федір Федорович Федоровський. Звичайно, архів і перші експонати

почали збирати набагато раніше – ще при Московській дирекції імператорських театрів.

– А що становить основу колекції?

– Тут 200000 експонатів: ескізи декорацій, костюми (у тому числі і XVIII століття), унікальні

фотоматеріали, подарунки театру. Картини Васнецова й Бенуа, стародавній альбом креслень

Альберта Кавоса – архітектора, що відновлював будівлю після пожежі 1853 року. Авторські

клавіри опер і балетів з автографами композиторів, зошити з записами Ніжинського. Чимало

особистих речей великих людей. Є диригентська паличка Чайковського, знаменитий парчевий

халат Шаляпіна, віяло Нежданової, пуанти Ганни Павлової, молитовник Глинки...

Ми консультуємо художників, костюмерів і реставраторів. Артисти приходять почитати рецензії

на спектаклі, повчитися в знаменитих виконавців минулого. Постановники й балетмейстери теж

працюють з матеріалами попередніх постановок – фотографіями персонажів і сцен зі спектаклів,

макетами, ескізами декорацій і костюмів.

– Виходить, ви музей для внутрішнього користування?

– Можна сказати й так. Музей закритий для широкої публіки з 1991 року. Але ми ніколи не

відмовляємо бажаючим у консультаціях, допомагаємо в пошуку інформації, відповідаємо на

численні листи з запитаннями про долю артистів.

– А за кордон траплялося виїжджати?

– І не раз! Музей бував і в Європі, і в Америці. А виставку в нью-йоркському Лінкольн-центрі,

присвячену 50-річчю від дня смерті Прокоф’єва, навіть довелося продовжити на три місяці – такий

вона викликала інтерес.