- 1
- 2
ПЕРЕМЕЖКО Петро Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Гістолог, цитолог. Відкривач каріокінезу (мітозу) – непрямого поділу тваринних клітин (1887).
З дворянської родини.
Народився 12 (24) липня 1833 р. в с. Риботині Кролевецького повіту Чернігівської губернії
Російської імперії (нині – Коропський район Чернігівської області України).
Помер 27 грудня 1893 р. (8 січня 1894 р.) в м. Києві Російської імперії (нині – столиця
України). Похований на Байковому цвинтарі. Надгробок не зберігся: на цій ділянці поховані
І. Алексєєнко та І.Комаров (1967; 1969).
Навчався в Кролевецькому повітовому училищі (1845-1848), закінчив Новгород-Сіверську
гімназію (1848-1854), медичний факультет Київського університету св. Володимира (1854-1859); стажувався в Бонні, Цюріху, Відні (1865-1868).
Працював міським лікарем м. Лаїшев Казанської губернії (1859), ординатором Казанської лікарні
Приказу громадської опіки (1859-1861), лікарем пересильного каземату Казанської фортеці (1861-1863), дослідником фізіологічної лабораторії Казанського університету (1863-1865), викладачем
Київського університету св. Володимира (1868-1891).
Дійсний статський радник.
Голова Товариства київських лікарів (1882-1883).
Фундатор кафедри гістології, ембріології та порівняльної анатомії Київського університету св.
Володимира.
Сконструював мікротом, набагато кращий за закордонний.
Спеціалізувався з проблем з регенерації посмугованих м’язів, будови та вікових змін щитовидної
залози й гіпофіза, розвитку будови селезінки, утворення зародкових листків у курячому яйці.
Описав нервові утворення, згодом названі І. М. Сєчєновим пропріоцепторами. Висловив думку
про еволюційний розвиток складного ділення.
Брав участь в підготовці першого підручника з мікроскопічної анатомії на теренах
Російської імперії.
Друкувався в журналах «Сучасна медицина», «Учені записки Казанського університету»,
«Медичний вісник», «Архів».
Як вчений дебютував дисертацією «Про розвиток поперексмугових м’язових волокон з м’язових
ядер (у жаб)» (1863).
Потім настала черга наступних доробків: «Про поділ тваринних клітин» (1878), «Дослідження з
будови щитовидної залози» (1886), «Підстави до вивчення мікроскопічної анатомії людини і
тварин» (1887).
Брав участь у створенні підручника з гістології (1887-1888).
Усього наш земляк залишив після себе 39 наукових праць.
Серед друзів та близьких знайомих П. – І. Наваліхін, Ф. Овсянников, Н. Хржонщевський, В.
Томса, В. Підвисоцький, К. Кучін, Ф. Яневський, І.Троїцький, Г. Писемський, Ф. Стефаніс, С.
Колачевський, Ф. Омельченко, В. Баковецький, В. Караваєв, В. Судакевич, Ю. Мацон, Я.
Якимович, Ф. Мерінг, М. Лавдовський, І. Лазаревич, Ф. Ломинський та ін.
***
ЄДИНЕ ЦІЛЕ
, з професійного кредо П. Перемежко
Усе в організмі складає єдине ціле і усе взаємозв’язано між собою.
ПІОНЕР МІКРОСКОПІЧНОЇ АНАТОМІЇ, з статті Л. Марінжа «Творець першої київської
гістологічної школи»
На початку ХIХ ст. викладачі медичних факультетів російських університетів стали вводити в
курс анатомії і фізіології дані про гістологію – нову самостійну наукову дисципліну, що виникла з
анатомії в результаті застосування мікроскопа та інших нових інструментів для вивчення
мікроструктури тканин тварин і людини. Одним з вітчизняних піонерів освоєння «мікроскопічної
анатомії» став ... Петро Іванович Перемежко.
...Фактично Перемежко відкрив міосателіти, і лише недостатня роздільна здатність оптичного
мікроскопа не дозволила йому прийти до правильного висновку. І тільки в 1961 р. за допомогою
електронного мікроскопа це відкриття зробив А. Мауро.
...Перебуваючи за межами Росії, П. І. Перемежко не припиняв роботу дослідника. У лабораторії Г.
Фрея він вивчав мікроскопічну будову гіпофіза ряду тварин і людини і, за твердженням фахівців, його роботи стали основою сучасного вчення про гіпофіз.
...Він спостерігав ділення клітин епідермісу, сполучної тканини, ендотелію.
З роботою П. І. Перемежка про будову кровоносних судин виразно перекликається праця його
учня В. І. Судакевича, присвячена розвитку «пружної тканини» ссавців. Епіграфом-девізом до
тексту студентської роботи стало твердження «Всяке волокно походить з клітини».
Основна спрямованість робіт молодих підопічних Петра Івановича Перемежка була співзвучна
передумовам пануючої нині унітарної теорії кровотворення.
У зв’язку з цим напрошується висновок, що в Росії 1870-х рр. існувала серйозна школа
дослідників проблеми гемопоеза, вчення про яке з часом зробило гігантський крок вперед.
...У спеціальній літературі постійно обговорюються питання функцій і структури кісткового
мозку, ведуться дискусії по приводу поліпотентної кровотворної стовбурової клітини, з проблем
ідентифікації клітинного складу кісткового мозку птахів, регенерації кісткового мозку після його
механічного видалення тощо. Таким чином, питання, що цікавили учнів П. І. Перемежка,
актуальні дотепер.
ОПИСАВ БУДОВУ ГІПОФІЗА, з підручника М. Балаболкіна «Ендокринологія»
Виділення ендокринології в самостійну дисципліну сталося в другій половині XIX століття.
Поняття про залозу внутрішньої секреції було сформульоване Дж. Мюллером в 1830 р., а в 1849 р.
А. Бертольд довів, що пересадження сім’яників півням в незвичайні місця (черевна порожнина
тощо) попереджала у них розвиток посткастраційного синдрому. Було висловлено припущення,
що статева залоза виділяє речовини безпосередньо в кров.
У 1855 р. Клод Бернар запровадив термін «залоза внутрішньої секреції», вважаючи, що до таких
залоз відносяться всі органи, які виділяють прямо в кров продукти свого обміну. У цей же період
Р. Грейвс (1835) і Ц. Базедов (1840) описали клінічну картину дифузного токсичного зобу, а Т.
Аддісон (1855) – хронічну наднирково-залозну
- 1
- 2