Вільгельм Завойовник по відношенню до англо-саксонского народу, то можна судити, які

порядки встановилися за останній час.

ПРОФЕСОР БОЖОЮ МИЛІСТЮ, зі спогадів П. Сорокіна

Ковалевський – найперше вчений, найперше професор Божою милістю, а потім вже громадський

діяч, публіцист, державний політик і т.д.

В центрі його життя була наука. Їй він віддав велику частину свого життя, нею він жив і у області

наукової творчості створив собі найбільш довговічний «нерукотворний» пам’ятник.

ОРІЄНТУВАВСЯ НА ЗАХІД, з дослідження В. Білецького «Історія вітчизняних соціологічних

теорій і вчень»

Непересічний історик, у тому числі історик соціології, етнограф, політичний діяч-ліберал, він, закінчивши Харківський університет, тривалий час продовжував освіту у Західній Європі.

Наукова діяльність професора була надзвичайно інтенсивною і плідною – він активно спілкувався

з провідними соціологами заходу, проводив лекції у ряді провідних університетів США, Європи і

Росії.

Як і більшість попередників, вчений розглядав соціологію як науку про суспільний розвиток,

опікувався питаннями соціального прогресу і солідарності. Останню він тлумачив не психологічно

(як почуття чи ідею), а як «замиренну сферу» – універсальний закон прогресивного розвитку

соціуму, його порядків, суспільних інститутів.

Частину своєї роботи, присвячену питанням суспільного прогресу, розвитку, які відбуваються, зокрема, внаслідок зростання солідарності, М. Ковалевський називав «генетичною соціологією».

Крім цього, відзначимо, що видатний соціолог виступав проти суб’єктивістського підходу у

соціологічній науці, настійно впроваджував методологічний принцип неупередженості

тлумачення суспільного життя.

Зазначимо також, що з точки зору орієнтації наукових пошуків, професор М. Ковалевський також

був «західником», який не піддавався впливові політичної кон’юнктури того часу і не розглядав

наукову тематику, яка була нав’язана багатьом вченим імперсько-російською науковою

традицією.

ЛЕНІН НАЗИВАВ РЕАКЦІОНЕРОМ, з розвідки М. Демкович-Добрянського «Український

внесок у розвиток російської культури»

M. М. Ковалевський написав ряд капітальних праць з історії соціальних установ і суспільно-

економічних устроїв. Деякі з них мають епохальне значення для дослідів політичного, соціально-

економічного, державного устрою Російської імперії (Брокгауз-Ефрон).

Оригінальні творчі ідеї, які викладав у своїх книгах, звертали на себе увагу багатьох визначних

учених світу. Маркс цінив його праці і навіть подарував, єдиному серед представників Російської

імперії, примірник першого тому свого «Капіталу».

У свою чергу, В. Ленін називав його «реакціонером».

ЗНОВУ ЗУСТРІЧАЛИСЬ І ЗНОВУ ПРИПИНЯЛИ СТОСУНКИ, з нарису «М. М.

Ковалевський та його жінки» на sociology.kharkov.ua

Іноді жартома про чиюсь біографію говорять «народився, одружився, помер». Ці слова

відображають найважливіші етапи людського життя, проте у Максима Максимовича за волею долі

графа «одружися» відсутня. Проте це зовсім не означає, що жінки не зіграли ніякої ролі в його

житті.

…Викладання суспільних наук відкрито було при Стокгольмському університеті двома

іноземними професорами: Боше і Ковалевським. Проте, за словами Максима Максимовича,

центром його інтересів була «зрозуміло, моя знаменита однофамільниця».

Максим Максимович і Софія Василівна (Ковалевська – авт.) швидко зближувалися. Двох відвідин

вечорів, які влаштовувалися у неї, було достатньо, аби переконатися, яку роль грає Софія

Василівна в професорських і літературних кругах шведської столиці. Її славословили, нею

захоплювалися і гордилися. Її самолюбність знаходила щоденне вдоволення в похвалах, котрі

звучали на її рахунок і нерідко в її присутності.

Але достатньо було декількох зустрічей, аби переконатися, як самотньо відчувала себе ця жінка на

чужині.

У одному з нечисленних одкровень Софія сказала своїй найближчій подрузі про те, що вже при

першому побаченні вона відчула до Максима Максимовича сильну симпатію і захоплення, які

потім перейшли в пристрасне кохання. З свого боку, він незабаром став її гарячим залицяльником

і пропонував стати його дружиною.

…Знову зустрічалися, примирялися і знов різко рвали всі відносини; Софія з одного боку не могла

жити зі мною, а з іншої – не могла жити без мене (воістину непридатний сусід і прекрасний

товариш).

Перед від’їздом до Стокгольма, коли ми йшли на вокзал, чорна кішка перебігла нам дорогу.

Обличчя Ковалевської раптом затуманилося, і вона закричала, охоплена важким передчуттям:

«Один з нас не переживе цього року!». Через декілька днів мене сповістили про її нездоров’ю».

…Потрясіння на цьому не закінчилися… Максим Максимович в тремтячих руках тримав

телеграму, чорні, сухі і нещадні літери повідомляли про смерть Софії Василівни.