РЄПІН Ілля Юхимович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Художник.

З військової родини. Батько, Рєпін Ю. – військовий поселенець.

Народився 24 липня (5 серпня) 1844 р. в м. Чугуєві Харківської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Харківської області України).

Помер 29 вересня 1930 р. в селищі Куоккала Фінляндії (з 1948 р.– селище Рєпіно Ленінградської

області РФ). Похований на цвинтарі маєтку «Пенати».

Навчався в топографічній школі (1855), Петербурзьких школі Товариства заохочення художників

(1863), академії мистецтв (1864-1871), стажувався в Італії, Франції (1873-1876).

Працював викладачем (1894-1907), ректором (1898-1899) Петербурзької академії мистецтв.

Дійсний член Петербурзької академії мистецтв (1893).

Член Товариства пересувних художніх виставок (1878) .

Одержав Велику золоту медаль і право на 6-літнє навчання в Італії і Франції.

Пензлю нашого земляка належить декілька сотень полотен. Вони зберігаються в десятках музеїв

світу та приватних зібраннях, серед яких: Російський музей, Саратовський художній музей ім. О.

Радищева, Третьяковська галерея, Горьківський художній музей, Прінстонський музей мистецтв, колекція Монсона (Стокгольм).

Р. багато працював над портретами, жанровими картинами і малюнками, ілюстраціями, був

видатним майстром в області історичного живопису.

З-поміж інших нашого земляка вирізняли висока обдарованість, спостережливість, жагучий

темперамент, уміння використовувати позу, жест моделі для її образної характеристики. Саме

завдяки цьому він досягав неймовірної життєвості образів, їх виразної психологічної

характеристики.

Р. віртуозно володів різними техніками: аквареллю, вугіллям, олівцем, соусом, був прекрасним

малювальником, займався літографією й офортом, ілюстрував роботи М. Гоголя, Л. Толстого, М.

Гаршина, М. Горького, інших письменників.

До широко відомих жанрових полотен художника належать «Бурлаки на Волзі» (1870-1873),

«Відродження дочки Іаїра» (1871), «Кінь для збору каменів у Вьоле» (1874), «Паризьке кафе»

(1874-1875), «Садко в підводному царстві», «Дорога на Монмартр у Парижі» (обидва – 1876),

«Запорожці пишуть лист турецькому султанові» (1878-1891), «Царівна Софія» (1879), «Відмова

від сповіді» (1879-1885), «Дівчинка Ада» (1882), «Хресний хід у Курській губернії» (1880-1883),

«Арешт пропагандиста» (1880-1892), «Не чекали» (1884-1888), «Іван Грозний і син його Іван»

(1885), «Невський проспект» (1887), «Голгофа» 1922-1925).

Р. також автор серії портретів: В. Рєпіна (1867), Р. Хлобощина, 1868, В. Шевцової (1869), В.

Стасової (1873), О. Писемського (1880), М. Мусоргського (1881), М. Пирогова (1881), П.

Стрепетової, А. Дельвіга (обидва – 1882), Л. Толстого (1887), В. Стасова (1883).

До т. зв. «чугуївського періоду» відносяться «Мужик лихий на очі», «Мужичок з боязких»,

«Портрети протодиякона» (усі – 1877), «Проводи новобранця» (1879), «Вечорниці» (1881).

Наш земляк був першим художником, який зобразив революціонерів-народників.

Меморіальні музеї Р. відкриті в м. Рєпіно Ленінградської області РФ (1940), Чугуєві Харківської

області України.

Опинившись після 1917 р. за кордоном, Р., незважаючи на неодноразові запрошення, включаючи

особистий лист голови Революційної Військової Ради СРСР К. Ворошилова (1926), повернутися

назад відмовився.

Пам’ятник нашому видатному землякові встановлено в м. Москві (1958).

За сприяння головного редактора журналу «Наш спадок» В. Єнішерлова фірма «Марк Річ

+ КАГ» придбала у колекціонерів і передала Українському фонду культури етюд Р. «Козак, що

сміється» до картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (1993).

У свою чергу, полотно «Український пейзаж» вартістю 2 млн. доларів США викрали з

Тернопільського художнього музею (2007).

У Лондоні на аукціоні Christie's абсолютний рекорд встановила картина Р. "Паризьке кафе", яку

купили за $7,5 млн.

Серед друзів та близьких знайомих Р. – Р. Жуковський, І. Крамськой, В. Стасов, Л. Персанов. М.

Антокольський, І. Бунаков, Б. Кустодієв, І. С. Куликов, І. Бродський, І. Грабар, Д. Кардовський та

ін.

***

ПОВНЕ РОЗЧАРУВАННЯ

, з професійного кредо І. Рєпіна

Моє зачарування Академією мистецтв було безмежним, аж доки нещадна дійсність не розчарувала

моїх традиційних обожнювань.

ГЛИБОКО СТРАЖДАВ, з нотаток І. Рєпіна

Залишаючись в душі зачарованим старими формами, я почував себе збитим з ніг і ображеним зі

своїми поваленими кумирами і глибоко страждав.

ЧОРТЯЧИЙ НАРОД – ЗАПОРОЖЦІ, з листа І. Рєпіна В. Стасову

...В усьому винні «Запорожці», ну і народець! Де тут писати, голова обертом йде від їх гамору і

шуму... Недарма про них Гоголь писав, усе це правда! Чортячий народ!..

Ніхто в усьому світі не відчував так глибоко волі, рівності і братерства!

...До появи цього лицарського народного ордену нашу братію десятками тисяч гнали в рабство і

продавали, як худобу, на ринках Трапезонта, Стамбула й інших турецьких міст. Так справа тяглася

довго... І ось виокремились з цього забитого, сірого, рутинного, покірного, темного середовища

християн – виокремились сміливі голови, герої, повні мужності, героїзму й моральної сили.

«Досить, – сказали вони туркам, – ми поселяємося на порогах Дніпра і відтепер – хіба через наші

трупи ви доберетеся до наших братів і сестер».

ІДЕЯ ПОДОБАЄТЬСЯ, з листа І. Рєпіна В. Полєнову в лютому 1900 р.

Зрозуміло, я із задоволенням розпишуся під вашим співчуттям С. І. Мамонтову як художникові, артистові, просвітителеві свого кола у витонченості. Ідея ваша мені дуже подобається.

МАТНЕЮ ВУЛИЦЮ МЕТЕ, вірш І. Рєпіна, присвячений В. Гіляровському

Ось, чуєте? – Москва гуде:

Козак Гіляй гуляє,

Матнею вулицю мете,

Метелицю здіймає.

Слівця крилатії мете

З отрутою і з реготом,

В веселі верші заплетею...

Він характерник не спроста,

Як