Юхим

Лук’янович» на histori.ru

Під час молодіжних хвилювань 1905-1906 рр. виступив на підтримку вимог студентів, за що у

лютому 1906 р. був виселений генерал-губернатором в адміністративному порядку за межі

Томської губернії під нагляд поліції й лише в березні 1907 р. зміг повернутися до Томська. Було

підняте питання про усунення його від директорства й професури, але в цей час, внаслідок всіх

отриманих потрясінь, він занедужав, частково втратив зір й покинув інститут за доброю волею.

У листопаді 1922 р. кар’єра З. на батьківщині закінчилася остаточно: радянська влада його

репресувала й вислала в складі групи «антирадянської» інтелігенції на пароплаві «Прейссен», котрий прямував з Петрограда до Штеттіна.

ПЕНСІЮ ПРИЗНАЧИВ ПРЕЗИДЕНТ ЧЕХІЇ, з повідомлення omgups.ru

Прискорений розвиток економіки Сибіру, пов’язаний з прокладанням Транссибірської магістралі, вимагав підготовки інженерів з корінного населення безпосередньо на місці. Транссиб

обслуговували близько 100 тис. чоловік, з яких тільки 1,5 % мали вищу освіту й 4,5 % були

техніками, що, безумовно, впливало на якість експлуатації магістралі. У зв’язку з цим1896 року

було засновано Томський технологічний інститут, механічне відділення якого мало готувати

залізничників.

На посаду директора інституту в 1899 р. прибув 38-літній професор Юхим Лук’янович Зубашов.

Випускник Харківського університету й Петербурзького технологічного інституту, він до цього

працював помічником видатного російського вченого Кирпичова – директора Харківського

технологічного інституту.

Під керівництвом Юхима Лук’яновича зводилися будівлі ТТІ. Більшість з них стали пам’ятниками

архітектури.

Він розробляв навчальні програми, комплектував професорсько-викладацький склад. Понад те, відчуваючи свою культурну роль у Томську, він очолив місцеве музичне товариство.

Він запросив на роботу відомих вчених. А молоді згодом стали професорами, засновниками

наукових шкіл. Серед них – геолог Обручев, паровозник Карташов і ін. Не тільки викладачів, але й

аспірантів Ю. Зубашов регулярно відправляв для стажування за кордон.

Юхим Лук’янович підняв престиж сибірських інженерів, забезпечивши їм багатогранну освіту.

Крім вузької спеціалізації, кожний випускник повинен був вивчати двигуни, будівельну справу, архітектуру. Потім, працюючи на підприємстві, він міг проектувати й будувати виробничі

приміщення й житлові будинки.

Використовуючи особисті знайомства, директор домігся відкриття в ТТІ ще двох відділень: гірничого й інженерного будівництва. З огляду на становище студентів малозабезпеченої частини

й на те, що на 1500 студентів було всього 50 стипендій, він дозволяв вільне відвідування лекцій, але ніяких послаблень на іспитах студентам, що заробляли на життя, не дозволяв.

Зубашов намагався рятувати від виключення студентів, переслідуваних за участь у суспільному

русі. В 1907 р. проти нього поліцією була порушена справа про передачу грошей антиурядовим

організаціям. Але й пішовши з посади, він певний час залишався в Томську, працюючи в області

технології переробки живильних речовин, розвивав кустарні промисли Сибіру.

Революція застала Юхима Лук’яновича в Петрограді. Примикаючи до партії кадетів, він привітав

скинення самодержавства, проте нашорошено поставився до Радянської влади. Працював він у ті

роки професором петроградських технологічного й сільськогосподарського інститутів. В 1922 р.

був арештований, позбавлений радянського громадянства й разом з іншими вченими без суду й

слідства висланий до Німеччини.

У вигнанні Ю. Л. Зубашов врешті-решт оселився в Празі. Президент Чехії Масарик призначив

йому пенсію.

…Зараз, завдяки зусиллям історіографа ТПІ І. Т. Лозовського, вчений повністю реабілітований.

Його заслуги в становленні Томського технологічного інституту, розвитку залізничних

спеціальностей, забезпеченні експлуатації Транссибірської магістралі не забуваються.