Litvek - онлайн библиотека >> Колектив авторів >> Юриспруденция >> Precedent UA — 2015 >> страница 2
вводити судовий прецедент, щоб обмежити розсуд суду, а в багатьох випадках — суддівське свавілля. Власне, це має призвести до того, що в кожному випадку відхилення рішення суду від позиції, визначеної в прецедентному рішенні, судове рішення має бути скасоване, і це вагомий важіль для «уніфікації» судових рішень. Проблема в тому, що вищим судам треба напрацювати усталену судову практику по всім категоріям справ за всіма видами судочинства, та ще й оновлювати її, з виникненням необхідності в цьому. Але це все лише питання часу».

Лідери рейтингу «Precedent UA — 2015»

Precedent UA — 2015. Иллюстрация № 1

Інтерв’ю суддів та перелік рішень цих судів, розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, із вдалим використанням досліджуваних рішень ЄСПЛ:

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Суддя Валентина Щепоткіна: «Більше половини звернень громадян до ЄСПЛ пов’язані із неефективним виконанням судових рішень»

Посилання на рішення ЄСПЛ поряд з національним законодавством сприяють забезпеченню права на справедливий суд, що є одним із основних завдань судочинства. Часто в умовах значного реформування законодавства, яке ми спостерігаємо останнім часом, використання рішень ЄСПЛ надає можливість слідчому судді, суду додатково обґрунтувати прийняті рішення і певним чином підтвердити правильність обраного рішення.

До ВССУ як суду касаційної інстанції надходять стислі огляди рішень ЄСПЛ проти України, які набули статусу остаточних. Такі рішення обговорюються суддями на нарадах судових палат, надсилаються апеляційним судам для врахування під час здійснення судочинства. Ці рішення складають окрему збірку, якими судді користуються, а також містяться в електронному вигляді у відповідній базі, яка доступна суддям та працівникам апарату.

Проблемним є питання вивчення рішень ЄСПЛ проти інших держав, зокрема відсутність їх перекладу.

Для пошуку таких рішень судді також відвідують сайт ЄСПЛ.

Деякі судді не користуються рішеннями ЄСПЛ, насамперед, через їх незнання. ВССУ як суд касаційної інстанції здійснює значну роботу у напрямку вивчення суддями практики ЄСПЛ, правильного їх застосування. Так, 19 грудня 2014 року на пленумі ВССУ прийнято постанову № 13 «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя». Здійснюється підготовка постанови пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року». Окремі рекомендаційні роз’яснення стосовно дотримання вимог статті 5 та 6 Конвенції містяться у постанові пленуму від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення».

При проведенні узагальнень судової практики одним із завдань є питання розкриття та тлумачення практики ЄСПЛ в світлі національного законодавства. Це системна робота, спрямована на аналіз судової практики та окреслення напрямів використання практики ЄСПЛ. Тут можна згадати і узагальнення судової практики застосування судами загальної юрисдикції першої та апеляційної інстанцій при здійсненні судочинства у кримінальних справах статей 3, 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року за 2011 — перше півріччя 2012 року, про судову практику застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про надання дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи тощо.

25 вересня 2015 року пленум ВССУ розглянув та затвердив узагальнення судової практики щодо забезпечення права на захист у кримінальному провадженні, в якому висвітлено основні правові позиції ЄСПЛ щодо дотримання права на захист. Ця робота постійно проводиться з метою забезпечення єдності судової практики, в тому числі і з допомогою практики ЄСПЛ.

Безумовно існують і спірні рішення ЄСПЛ в контексті їх застосування національними судами. Проте питання тут не у сумнівах щодо тлумачення практики ЄСПЛ, а у можливості їх практичного застосування. Слід наголосити на двох проблемних аспектах. По-перше, законодавство країн — учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року може значно відрізнятися. Коли мова йде про законодавство пострадянських країн, то врахування рішень ЄСПЛ проти цих країн обумовлюється схожістю правових систем та законодавства. Якщо ж вести мову про рішення ЄСПЛ проти Сполученого Королівства, Італії, Іспанії, Португалії, тут виникають труднощі, пов’язані з тим, що ЄСПЛ, констатуючи порушення тієї чи іншої статті Конвенції, досліджує та аналізує національне законодавство країни. В інших випадках складнощі пов'язані із змінами законодавства. Так, багато рішень ЄСПЛ проти України постановлені за наслідками дослідження норм та практики застосування Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.

З прийняттям нового КПК більшість рішень ЄСПЛ не втрачають свою актуальність і до аналізу норм нового кодексу, проте деякі питання виявилися суперечливими. Так, наприклад, правова позиція ЄСПЛ щодо КПК 1960 року за статтею 5 Конвенції полягала в тому, що під час судового провадження захисту має бути надано право на оскарження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У новому КПК під час судового провадження здійснюється періодичний судовий контроль за доцільністю застосування такого запобіжного заходу, проте відсутність можливості апеляційного оскарження його застосування у 2013–2014 роках викликало дискусії щодо дотримання статті 5 Конвенції через такі законодавчі положення. Аналіз порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час судового провадження дає можливість встановити, що наявність періодичного судового контролю за його застосуванням, порядок та підстави подання клопотання про зміну запобіжного заходу та його розгляду доводять відсутність порушення статті 5 Конвенції в умовах відсутності апеляційного оскарження застосування цього запобіжного заходу.

Приблизно половина, а то і більше звернень громадян до ЄСПЛ пов’язані із неефективним виконанням судових рішень, або ж недотримання прав людини при їх виконанні. Судовий контроль за стадією виконання судових рішень носить обмежений характер в усіх без винятку