ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНСЬКОЇ РСР

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1983, Додаток до № 28, ст.573)

(Вводиться в дію Постановою ВР № 5465-X від 30.06.83, ВВР, 1983, № 28, ст.574)

(Про порядок введення в дію див. Указ Президії ВР № 6236-X від 21.12.83, ВВР, 1984, № 1, ст.2)

(Із змінами, внесеними згідно з Указами Президії ВР Української РСР

№ 2204-11 від 12.05.86, ВВР 1986, № 21, ст.414

№ 2444-11 від 27.06.86, ВВР 1986, № 27, ст.539

№ 6757-11 від 25.10.88, ВВР 1988, № 45, ст.1070

№ 660-12 від 28.01.91, ВВР 1991, № 9, ст. 89

Законами

№ 1993-12 від 18.12.91, ВВР 1992, № 12, ст.169

№ 3187-12 від 06.05.93, ВВР 1993, № 24, ст.258

№ 3718-12 від 16.12.93, ВВР 1994, № 3, ст. 15

№ 287/95-ВР від 11.07.95, ВВР 1995, № 29, ст.218

Декретом КМ

№ 11-92 від 15.12.92, ВВР 1992, № 7, ст. 55

Законами

№ 1525-III від 02.03.2000, ВВР, 2000, № 20, ст.150

№ 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 30, ст.247

№ 898-IV від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 38, ст.313 - набирає чинності з 01.01.2004

№ 1925-IV від 29.06.2004, ВВР, 2003, № 51, ст.550

№ 2377-IV від 20.01.2005, ВВР, 2005, № 11, ст.198

№ 2598-IV від 31.05.2005, ВВР, 2005, № 27, ст.359

№ 3167-IV від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 12, ст.104

№ 3334-IV від 12.01.2006, ВВР, 2006, № 19-20, ст.159

№ 800-VI від 25.12.2008, ВВР, 2009, № 19, ст.257

№ 1180-VI від 19.03.2009, ВВР, 2009, № 32-33, ст.485

№ 1343-VI від 19.05.2009, ВВР, 2009, № 39, ст.550

№ 1510-VI від 11.06.2009, ВВР, 2009, № 46, ст.701

№ 2367-VI від 29.06.2010, ВВР, 2010, № 34, ст.486

№ 2394-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 39, ст.513

№ 3716-VI від 08.09.2011, ВВР, 2012, № 19-20, ст.167

№ 3795-VI від 22.09.2011, ВВР, 2012, № 21, ст.197

№ 4565-VI від 22.03.2012, ВВР, 2012, № 51, ст.574

№ 5290-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, № 41, ст.549

№ 239-VII від 15.05.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.138)

(Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду № 6-рп/2014 від 11.06.2014)

(Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1673-VII від 02.09.2014, ВВР, 2014, № 43, ст.2037)

В результаті перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в нашій країні було створено необхідні передумови для розв'язання однієї з найважливіших соціальних проблем - задоволення потреби трудящих у житлі.

Втілюючи в життя ленінські ідеї побудови комуністичного суспільства і здійснюючи курс на підвищення матеріального та культурного рівня життя народу. Радянська держава послідовно реалізує розроблену Комуністичною партією програму житлового будівництва.

Високі темпи розвитку державного і громадського фонду на основі державних планів, заходи, яких вживає держава по сприянню кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, створюють необхідні умови для забезпечення гарантованого Конституцією СРСР і Конституцією Української РСР права громадян на житло.

Важливим державним завданням є забезпечення схоронності житлового фонду, збільшення строку його служби, підвищення рівня благоустрою жилих будинків. У вирішенні цього завдання активну участь беруть громадські організації і громадяни.

Конституція СРСР і Конституція Української РСР зобов'язують громадян дбайливо ставитися до надаваного їм житла.

Радянське житлове законодавство покликане сприяти забезпеченню права громадян на житло, ефективному використанню та охороні житлового фонду.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Право громадян Української РСР на житло

Відповідно до Конституції СРСР і Конституції Української РСР громадяни Української РСР мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Норма коментованої статті розвиває положення ст. 47 Конституції України, яка закріплює право людини на житло як одне з найважливіших соціальних цінностей, невід'ємне право кожної людини. Право на житло як складова більш широкого права кожної людини на достатній життєвий рівень закріплене також у найважливіших міжнародних актах. Так ст. 25 Загальної декларації прав людини від 10.12.48 р. встановлює, що кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримки здоров'я та благополуччя його самого та його сім'ї. Право на достатній життєвий рівень, що включає достатню їжу, одяг та житло, закріплене також у ст. 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, прийнятого Генеральною асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. Право на повагу свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції закріплено також у п. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. Стаття 31 Європейської соціальної хартії від 3 травня 1996 року розглядає гарантії реалізації права на житло як вживання державами - учасницями заходів, спрямованих на вживати заходів, спрямованих на: 1) сприяння доступові до житла належного рівня; 2) запобігання бездомності та її скорочення з метою її поступової ліквідації; 3) встановлення на житло цін, доступних для малозабезпечених осіб.

Право на житло є складним, комплексним правом особи, яке включає в себе два основні елементи: право на отримання житла та право на користування житлом.

Відповідно до ст. 47 Конституції України держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Чинне українське законодавство передбачає такі способи отримання житла, як:

- будівництво приватного житла, яке регулюється положеннями Цивільного, Земельного кодексів України, Законами України "Про архітектурну діяльність", "Про основи містобудування" тощо;

- інвестування коштів у будівництво житла у багатоквартирних будинках, яке здійснюється на підставі положень Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю";

- набуття права власності на житло на підставі цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, ренти, довічного утримання, дарування) або внаслідок спадкування;

- приватизація житла, яка здійснюється на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Взяття житла в оренду оформлюється договором майнового найму (оренди), який укладається за правилами Глави 58 Цивільного кодексу України.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату