Litvek - онлайн библиотека >> Наталия Георгиевна Осояну >> Фэнтези: прочее >> Перо з крила Фенікса >> страница 11
проклинати й закохуватися, здобувати перемоги і допомагати одне одному зносити поразки. Та мій вік короткий, а твій ­­– майже безкінечний, та й до того ж лише починається. Я можу тільки побажати тобі удачі. А зараз зроби старому ласку ­­– випий зі мною чарочку сидру...

В будиночку посеред яблуневого саду світло згасло глибокої ночі.

І лише тоді велика тінь біля Чорних скель, задоволено форкнувши, пішла у глибінь.