«Відьма! Відьма!» Хіба ж я винна, що народилася відьмою? А душа в мене добра… Думаєте, відьмі щастя не хочеться? — Баба Свистуха схлипнула.
Брати знову перезирнулися.
— Може, вона й справді нещасна? — зітхнув Майстер Тік.
І брати знову взялися за молотки й заспівали:
Баба Свистуха одразу радісно стрепенулася й заспівала:
Посіпака зайшов за кущ і вийшов звідти вже у подобі Снігуроньки. А чаклун вів далі:
Зландій зайшов за кущ і повернувся звідти Дідом Морозом.
Здаля почувся свист. На нього й попрямували Зландій з Посіпакою.
А з-за товстелезного дуба за ними стежив казковий детектив Бровко Барбосович.
— Та-ак! — почухав він себе лапою за вухом. — Заарештовувати їх ще рано. Хай приведуть мене до Ковалів Щастя. А там буду ловити їх на гарячому! Слідство триває!
І Бровко Барбосович продовжив переслідування.
А тим часом Баба Свистуха пританцьовувала перед кліткою з Ковалями Щастя і весело співала:
Затим вона пронизливо свиснула, і в клітці перед братами з’явився стіл із смачними наїдками та напоями.
— Їжте, пийте і гуляйте. Тільки куйте мені оті щастинки-золотинки. І я для вас нічого не пошкодую! Житимете в мене, як у раю! Все матимете! — говорила Баба Свистуха.
— Нічого нам не треба! Звільніть нас! — відповіли брати.
— От уперті! Звільнити я вас не можу! Та й нащо вам свобода, як ви все матимете?
— У неволі кувати не будемо! — категорично сказали брати. — Щастя у неволі не кується!
— Ото непоступливі! — вигукнула Баба Свистуха. — Як ви так, то і я…
Баба свиснула, і стіл із наїдками та напоями зник.
— Нікуди не дінетеся! — мовила Баба Свистуха. — Голод і спрага примусять вас підкоритися. Нічого не дам, поки не почнете кувати.
— А казала, що добра! — похитав головою Майстер Тік.
— І ми повірили! У добру відьму повірили! — зітхнув Майстер Так.
— За добро слід платити. Заробити треба добро, — сказала Баба Свистуха. — Поголодуйте, поголодуйте — тоді побачимо.
І тут раптом…
І Баба Свистуха закрутилася дзиґою на одній нозі. Але, крутячись, вона свиснула й вигукнула:
І Зландій теж закрутився дзиґою.
Баба Свистуха, крутячись, вигукнула:
Зландій у відповідь вигукнув:
На що Баба Свистуха закричала:
Та Зландій, люто засичавши, скрикнув:
Зландій вже приготувався вигукнути вбивче заклинання, аж тут з’явився Бровко Барбосович.
Тік-так! Тік-так!
Хай буде так:
Куємо ще хвилинку,
Щастинку-золотинку!
Стало весело так!
Стало радісно так!..
ПЕРЕВЕРТНІ
Чаклун Зландій і його прислужник Посіпака блукали по лісах, прислухаючись до кожного свисту. Чаклуну весь час доводилося чекати прислужника. — Ну що ти повзеш як черепаха?! — роздратовано казав Зландій. — Еге! Хе-хе! — задихаючись, відказував Посіпака. — Вам добре, ви чаклун, ви собі линете, линете над землею… А я по тій землі ногами біжу… Та й нащо ви мене чекаєте? Нащо я вам здався? — Бо разом треба! Разом! — гримнув Зландій. — То ви самі боїтеся? — Перестань! Бо я тобі! Бо я тебе… — несамовито закричав Зландій. — Одна справа переляк, інша — тактика. Ти підеш перший, а я за тобою. — Ага! Щоб мене вбили, а ви втечете… — Ну досить, досить! Розбалакався! — гримнув Зландій. — Треба негайно перевтілюватися, щоб нас не впізнали. — А в кого будемо перевтілюватися? — Я — у Діда Мороза, ти — у Снігуроньку. Ковалі саме чекали на Діда Мороза.Раз, два, три, чотири, п’ять!
Починаю чаклувать!..
Зайди за кущ і повернись —
Снігуронькою обернись!
Зайду за кущ і повернусь —
Дідом Морозом обернусь!
Я щасливою такою
Ще ніколи не була!
Тралатрала-тралалала,
Тралалала-тралала!..
ВІДЬМА ВСЕ ВІДАЄ
І тут раптом з’явилися Дід Мороз і Снігуронька. Не справжні, звичайно, а перевертні — чаклун Зландій та його прислужник Посіпака. Баба Свистуха здригнулася, втягнула носом повітря і підозріливо спитала: — Ви хто такі і що вам треба? — Та ви що? Не бачите? — вигукнув Майстер Тік. — Це ж Дід Мороз і Снігуронька! — вигукнув Майстер Так. Баба Свистуха знову втягла носом повітря і махнула на братів-ковалів рукою: — Це ви нічого не бачите! А я все бачу, все відаю, бо я — відьма. Це — перевертні! Баба Свистуха свиснула і тицьнула пальцем на Діда Мороза — Зландія: — Ану, перевертню, перевернись — ногами догори, а головою вниз! Але Зландій, з якого одразу злетіла машкара Діда Мороза, вигукнув, тицьнувши пальцем на Посіпаку: — Переводжу заклинання — виконай її бажання! Посіпака, з якого теж одразу злетіла машкара Снігуроньки, перевернувся догори дригом. А Зландій швидко промовив:Надійшла черга моя —
Чаклувати буду я!
Баба-баба-бабарига,
Закрутися ти, мов дзиґа!
Ах ти, Зландій!
Ах, нахаба!
Покрутись і ти, як Баба!
Ковалів я не віддам!
Клітку заберу я сам!
Клітку ти забрать не зможеш,
Бо мене не переможеш!
Як тебе не переможу,
Ковалів убити можу —
І не будуть, далебі,[1]
Ні мені і ні тобі!
КАЗКОВА ПОЛІЦІЯ
— Руки вгору! Казкова поліція! Ви заарештовані! — вигукнув Бровко Барбосович. І Зландій та Баба Свистуха вмить перестали крутитися, гепнулись на землю і сіли з піднятими догори руками. Посіпака перекинувся з голови на ноги, сів і теж підняв руки. Бровко Барбосович по черзі начепив їм наручними. Тоді відчинив чарівним ключем клітку, випустив звідти Ковалів Щастя і натомість посадив у клітку бабу Свистуху, Зландія і Посіпаку. І знову замкнув клітку чарівним ключем. Баба Свистуха, Зландій і Посіпака навіть не думали опиратися. Бо і у Казковому світі діють свої закони і свій правопорядок. Якщо казкова поліція когось заарештовує, то яким би ти не був наймогутнішим чаклуном або найхитрішою відьмою, вмить втрачаєш свою чарівну силу і мусиш підкоритися. І Бровко Барбосович урочисто сказав:Тепер ця вража сила
Покарана й безсила.
Тепер уже вона
Нікому не страшна!