століття, але не були доведені до логічного завершення. Тому німецький науковець-юрист ф. К. ф. Савіньї, класик світової юридичної думки, якого вважають основоположником юридичної герменевтики, та його учень і послідовник німецький науковець Г. Ф. Пухта вважали цю саму юридичну герменевтику лише мистецтвом. Наш співвітчизник Є. В. Васьковський спростував цю думку на самому початку XX століття^[5]. Але пізніше раціональна теорія тлумачення актів законодавства, створена Є. В. Васьковським, практично не розвивалась. Потужне логіко-юридичне вчення, створене Є. В. Васьковським, могло бути використане для широких емпіричних досліджень та подальшої розробки методології тлумачення нормативно-правових актів. Але так не сталося. До 1917 року, складається враження, ні науковці, ні практики не встигли усвідомити значення вчення, створеного Є. В. Васьковським. Після 1917 року у нашій країні, як кажуть, уже було не до того.

Що стосується країн континентальної та англо-саксонської систем права, то в них проблема однакового тлумачення актів законодавства була вирішена переважно зусиллями судової практики: великі зразки минулого і сьогодення, про які писав Ф. К. ф. Савіньї, замінили там раціональну теорію тлумачення, а тому гострої потреби в ній зараз немає. У пострадянських країн таких зразків, такого досвіду, який можна було б назвати великими зразками минулого і сьогодення, практично немає, а потреба в організації суспільства на правовій основі є. За таких умов в Україні, як і в інших пострадянських країнах, виникла гостра потреба в науково обґрунтованій методології тлумачення нормативно-правових актів. Тож треба повертатись до вчення Є. В. Васьковського та до наукових праць, у яких це вчення розвивалось, та на базі чинного законодавства і практики його застосування створювати новітнє вітчизняне вчення про тлумачення правових актів.

Інтерес до проблеми тлумачення нормативно-правових актів в радянській юридичній науці після п’ятдесятирічної перерви став появлятися в 60-ті роки минулого століття. Але дослідження, які стали проводитись, переважно не виходили за межі теорії права. Широкі емпіричні дослідження не здійснювались, а за їх відсутності теоретико-правові дослідження цієї проблематики здійснювались в умовах помітного відчуття «кисневого голоду». Окремі галузеві дослідження у свою чергу також уникали широкого аналізу емпіричного матеріалу і тяжіли до абстрактно-теоретичної проблематики. У такому стані дослідження проблем тлумачення нормативно-правових актів перебуває і на цей час.

Автори цього видання вивчили досвід наукового дослідження проблем тлумачення нормативно-правових актів. І це дало їм потужні засоби для власних досліджень. Але головне, що зробили автори цього видання, — це здійснення широких емпіричних досліджень, результати яких були викладені у цілій низці великих за обсягом публікацій (маються на увазі перш за все коментарі до трудового і цивільного законодавства, а також інші твори науково-практичної і теоретичної спрямованості). Узагальнення цих результатів дало можливість створити сучасне вчення про тлумачення нормативно-правових актів.

Автори висловлюють надію на те, що це видання стане настільною книгою для кандидатів на посади суддів, для суд дів, яким воно і адресується, а також для всіх юристів, що не виключає його використання як навчального посібника для студентів.

Появі цієї книги істотно сприяли п’ять тижневих семінарів, які були проведені в рамках Спільної програми Ради Європи і Європейського Союзу «Прозорість і ефективність судової системи України» і на яких обговорювались положення новітнього вчення про тлумачення правових актів. У зв’язку з цим автори висловлюють щиру вдячність за організацію семінарів:

Оскару Аларкону — керівникові програми «Прозорість і ефективність судової системи України»;

Поліні Казакевич — керівникові управління Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

Ірині Зарицькій — старшому раднику з юридичних питань програми «Прозорість і ефективність судової системи України».

Автори вдячні експерту Ради Європи Джону Ліптону за участь у всіх п'яти семінарах, присвячених обговоренню положень новітнього вчення про тлумачення правових актів. Висловлені Дж. Ліптоном думки і поради дали змогу авторам більшою мірою врахувати досвід тлумачення правових актів у країнах Європи, а також досвід міжнародних судових установ.

Автори дякують за участь у семінарах, за цінні пропозиції, рекомендації, зауваження, за підтримку ідеї створення і впровадження в судову практику новітнього вчення про тлумачення законів:

М. І. Балюку — судді Верховного Суду України;

М. Б. Гусаку — судді Верховного Суду України;

О. В. Гашицькому — судді Вищого адміністративного суду України;

О. В. Муравйову — судді Вищого адміністративного суду України;

М. І. Смоковичу — судді Вищого адміністративного суду України;

B. І. Співаку — судді Вищого адміністративного суду України;

Є. А. Усенко — судді Вищого адміністративного суду України;

О. А. Подоляк — судді Вищого господарського суду України;

C. О. Карпенко — судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ;

О. П. Касьяну — судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ;

М. М. Лагнюку — судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ;

В. В. Наставному — судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ;

Ю. Р. Трясуну — судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим;

Л. В. Матвійчук — судді Апеляційного суду Волинської області;

Л. А. Черненковій — судді Апеляційного суду Дніпропетровської області;

Н. С. Краснощоковій — судді Апеляційного суду Донецької області;

В. В. Городовенку — голові Апеляційного суду Запорізької області;

О. М. Кримській — судді Апеляційного суду Запорізької області;

О. В. Пнівчук — судді Апеляційного суду Івано-Франківської області;

Т. І. Приколоті — судді Апеляційного суду Львівської області;

О. Г. Журавльову — судді Апеляційного суду Одеської області;

О. М. Куріло — судді Апеляційного суду Харківської області;

Н. В. Шевцовій — заступнику голови Харківського апеляційного адміністративного суду;

Н. К. Височанській — заступнику голови Апеляційного суду Чернівецької області;

С. В. Лівінському — судді Апеляційного суду м. Севастополя.

Глава I Новітнє вчення про тлумачення правових актів у системі юридичної науки і юридичної освіти