натрiю, чи ртутi, чи рiдкого фосфору, бо при такiй кiлькостi кисню вiн весь окислився б. Найвiрогiднiше, що цей океан складається з глiцерину: тiльки вiн в умовах тiєї планети, з її тиском, що дорiвнює однiй атмосферi, закипає лише при температурi 290 градусiв. Цiлком зрозумiло, що на цiй планетi не може бути органiчного життя..."

Я слухав Андрiя, недовiрливо посмiхаючись:

- Слухай, це ж нiсенiтниця! Хiба ж можна, щоб це писали про нашу Землю?

- Я ж тобi казав, що на тебе впливає звичне уявлення про життя на нашiй Землi. А тим часом тут все правильно - принаймнi щодо формальних логiчних висновкiв. Адже згiдно найновiших даних саме таку високу температуру мають горiшнi шари стратосфери i йоносфери нашої планети. Iнша рiч, що на самiй Землi температура не така, а значно нижча. Проте спробуй визнач це й перевiр на якiйсь вiддаленiй планетi! Отже, кажу я тобi, жителi планети Тау роблять по-своєму цiлком вiрнi припущення. Та слухай, про що йдеться далi:

"Нашi вченi провели додатковi дослiдження цiєї планети. Вони встановили, що протягом останнiх майже двадцяти рокiв на її поверхнi постiйно спостерiгаються десятки й сотнi дуже яскравих раптових спалахiв. Ми уявляємо, що це може статися тiльки внаслiдок радiоактивних вибухiв, чого, певна рiч, не робили б нiякi розумнi iстоти. Очевидно, на цiй планетi iснують велетенськi поклади радiоактивних елементiв, якi досить часто мимовiльно розщеплюються. Ясно, що органiчне життя за таких умов цiлком неможливе..."

- Ну, тут я нiчого не можу заперечити, - погодився я. - Якщо з планети Тау можна було зареєструвати вибухи атомних i водневих бомб в Америцi, на Тихому океанi, та ще i в Сахарi, то, мабуть, висновки вiрнi...

- Ото ж бо, - кивнув головою Андрiй. - Хiба хтось iз жителiв iнших планет повiрить, що людство живе на Землi за таких божевiльних умов?

Та слухай далi. "Зовсiм нещодавно нашi вченi вирiшили за допомогою найчутливiших радiотелескопiв вимiряти температуру третьої планети, користуючись напруженням на нiй ультракоротких радiохвиль. З'ясувалося, що ця планета перебуває в станi цiлковитого розпаду, бо вимiряна в такий спосiб температура її поверхнi досягає одного мiльярда градусiв! Про яке ж органiчне життя на нiй може йти мова? Очевидно, просто не варт витрачати кошти й зусилля на експедицiї до неї..."

- Ну, а це ж звiдки взято? - остаточно здивувався я. - Хiба ж у нас є щось подiбне до такої велетенської температури?..

- На жаль, i це цiлком зрозумiло, - вiдповiв Андрiй. - Вони, жителi планети Тау, вимiрювали температуру на пiдставi напруження ультракоротких хвиль на поверхнi Землi. Так? Але ж останнiми роками по всiй нашiй планетi збудовано близько тисячi телевiзiйних ультракороткохвильових станцiй. їхня загальна потужнiсть дає пiдстави саме для такої неприємної для нас оцiнки...

Ми знову закурили. На столi лежав дивний метеорит, на якому були записанi спостереження вчених планети Тау. З погляду найновiших методiв вивчення iнших свiтiв, цi спостереження були цiлком правильнi, i висновки з них не можна було заперечувати: органiчне життя на нашiй Землi, безумовно, не могло iснувати!

Я поглянув на Андрiя, а вiн на мене. I ми обоє весело посмiхнулися. Все ж таки дуже добре було жити на свiтi, хоч камiння з планети Тау i доводило, що наше життя неможливе!