надзвичайно розгалуджена система тропів^[5]: епітети, як правило, сталі (сира земля, красна дівчина, темна ніч, білий світ і т. д.); наявні приклади метонімії^[6], у формі якої постають вовча, кінська голови; частими є порівняння (красна дівиця — ясна зірниця); гіперболічно змальовуються індивідуальні риси та якості (герой може підкинути булаву вгору на три, шість, дев’ять, дванадцять діб і т. д.). Символізм є важливою складовою частиною: символічні числа 3, 7, 9, 12, 24 і т. д.; кольори — чорний, зелений, білий; природні матеріали — діаманти, самоцвіти, кришталь.

Соціально-побутові казки — пізніший за походженням різновид казок, де особливого значення набуває типізація. У багатьох побутових оповідях змальовуються антагоністичні стосунки в роді, сім’ї — між лукавою жінкою і чоловіком, дурним і розумними братами; у соціальних сферах — трудящими-бідняками і гнобителями: панами, попами і т. д. Умовно соціально-побутові казки поділяють на родинно-побутові та суспільно-побутові.

У родинно-побутових казках є традиційним сімейний конфлікт між братами, один з яких багатий, а другий — бідний; між батьком та сином; чоловіком та дружиною.

Головними персонажами суспільно-побутових казок є представники різних соціальних верств та груп. У казках цього типу нерідко прості люди виявляються розумнішими від багатих та вчених, бо покладаються на справжню мудрість і чесність («Мудра дівчина», «Семиліточка» та ін.).

Чимало казок, на відміну від народних, мають свого автора, тому їх називають авторськими, або літературними. Знаними майстрами творення казок є І. Франко, Леся Українка, В. Симоненко, В. Нестайко та ін. Джерелом натхнення для письменників була народна творчість, проте на відміну від народної казки, яка побутує переважно в усній формі, літературна казка має писемну форму, що й пояснює постійність тексту літературних казок; оповідь літературної казки підпорядкована авторській волі. Сюжет твору може бути відомий, але його трактування, характеристика обставин та персонажів належить авторові. Для літературної казки характерна індивідуальна, авторська мова.

Казки привчають дітей бути уважнішими, чуйнішими, добрішими. Мудрість і сила людини починаються з найпростішого — уміння шанувати старших, допомагати ближньому і захищати слабшого.

Одним із видів усної народної творчості є думи — народні епічні і ліро-епічні пісенні твори героїчного і соціально-побутового змісту. Їх виконували речитативом під акомпанемент бандури (кобзи або ліри). У більшості творів розповідалося про важливі історичні події на Україні, про боротьбу українського народу проти іноземних загарбників.

Думи не мають сталої строфи, на відміну від пісень, балад, коломийок. Вірш думи астрофічний (без поділу на строфи), нерівноскладовий (рядки не мають сталої кількості складів; буває від 5–6 до 19–20 і більше складів у рядку). Переважає дієслівне римування.

Думи насичені народнопісенними паралелізмами, мають місце заперечні і стверджувальні порівняння, епітети.

Думи починаються поетичним заспівом, що будується найчастіше на основі художнього паралелізму:

Після заспіву йде власне дума, сюжет розгортається з усіма елементами композиції і ліричними відступами. Завершується дума кінцівкою, яка називається славословіє, бо у ній прославляються подвиги, відвага героя, який переміг ворога або загинув за праведну справу:

Думи поділяються на:

— думи про героїчну боротьбу українського народу проти турецько-татарських завойовників та про турецьку неволю (XІV–XV ст. — рання козацька доба);

— думи про героїчну боротьбу українського народу проти національного поневолення (XVІ — початок XVІІ ст. — доба Хмельниччини і гетьманщини);

— соціально-побутові думи (кінець XVІІ ст. — період Руїни, політичного занепаду).

Найдавнішою за датуванням є дума «Козак Голота» (записана у 1684 р., опублікована в 1928 р.). Відомо близько 10 різних її варіантів. Серед дум про бойовий подвиг захисників рідної землі виділяється дума «Самійло Кішка». На думку вчених, в основі сюжету — реальний випадок. У думі «Маруся Богуславка» описано патріотичний подвиг української дівчини-невільниці. Однією з найпопулярніших є дума «Втеча трьох братів із города Азова з турецької неволі» («Три брати азовські»), якої записано понад 25 варіантів.

Зміст таких творів складався з основних мотивів: нестерпні страждання поневолених, ностальгія, туга за рідним домом.

Пафосом героїчної боротьби народу проти соціального і національного гноблення вирізняються думи про визвольну війну 1648–1654 рр. За тематикою ці твори героїчного епосу можна поділити на такі:

— думи про великі битви і подвиги народу, оспівування його національної свідомості, організованості («Перемога під Корсунем», «Про Білоцерківщину»);

— думи, присвячені історичним особам — Богдану Хмельницькому, Івану Богуну, Данилові Нечаю та ін. («Хмельницький і Барабаш»).

Думи цієї тематичної групи — це художній літопис героїзму українського народу, який у надзвичайно складних соціально-політичних умовах зумів піднятися і вигнати з рідної землі ворога.

У суспільно-побутових думах немає згадок про конкретні історичні особи чи події. У них діють безіменні герої-козаки у побутових ситуаціях, а не в лицарських походах («Вдова і три сини», «Прощання козака», «Козак-нетяга і сестра»). Думами кінця XVІІІ ст. завершується розвиток цього жанру.

Характерною особливістю дум є можливість імпровізації: у процесі виконання кобзарі нерідко окремі рядки чи слова пропускали або змінювали.

Поряд з думами у XV столітті в період боротьби українського народу проти турецько-татарських загарбників з’явились історичні пісні — епічні чи ліро-епічні твори, в яких розповідається про справжні події та історичних осіб. Героями цього роду творів часто є безіменні герої, але їхня діяльність пов’язана з конкретним історичним періодом. Часто історичні пісні складалися самими учасниками чи свідками подій. Вони є сюжетними творами: основну увагу зосереджено на відображенні якоїсь конкретної події чи епізоду; у них майже немає фантастики. Вони мають чітку строфічну будову.

Історичні пісні поділяються на цикли за хронологічним принципом:

— пісні доби козаччини (XV — перша половина XVІІ ст.);

— пісні доби