Litvek: лучшие книги недели
Топ книга - 45 татуировок менеджера. Правила российского руководителя [Максим Валерьевич Батырев (Комбат)] - читаем полностью в LitvekТоп книга - Растяжка. 50 самых эффективных упражнений [Гульнара Даминова] - читаем полностью в LitvekТоп книга - Антихрупкость. Как извлечь выгоду из хаоса [Нассим Николас Талеб] - читаем полностью в Litvek
Litvek - онлайн библиотека >> Украинский фольклор >> Народные сказки >> Українські народні казки >> страница 7
дорогу, а сам навпростець пішов; став на воротях у червоних чоботях та й питається:

- Кізонько моя мила! Чи ти пила, чи ти їла?

- Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла!

От тоді дід розсердився, пішов до коваля, висталив ніж, став козу різати, а вона вирвалася та й утекла в ліс. У лісі бачить коза зайчикову хатку,- вона туди вбігла та й заховалась на печі.

От прибігає зайчик, коли чує хтось є в хатці. Зайчик і питається:

- А хто, хто в моїй хатці?

- А коза сидить на печі та й каже:


Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена.
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, -
Тут тобі й смерть!

От зайчик злякався, вибіг із хатки, сів під дубком. Сидить та й плаче. Коли йде ведмідь та й питається:

- Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

- Як же мені,ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить?

А ведмідь:

- От я його вижену!

Побіг до хатки:

- А хто, хто в зайчиковій хатці?

А коза з печі:


Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена.
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, -
Тут тобі й смерть!

Ведмідь і злякався.

- Ні,- каже,- зайчику-побігайчику, не вижену - боюсь.

От ізнов пішов зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли йде вовк і питається:

- А чого це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

- Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить?

А вовк:

- От я його вижену!

- Де тобі його вигнати! Тут і ведмідь гнав, та не вигнав.

- Отже, вижену!

Побіг вовк до хатки та й питається:

- А хто, хто в зайчиковій хатці?

А коза з печі:


Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена.
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, -
Тут тобі й смерть!

Вовк і злякався.

- Ні, - каже, - зайчику-побігайчику, не вижену - боюсь. Зайчик ізнов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли біжить лисичка, побачила зайчика та й питається:

- А чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

- Як же мені,лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить?

А лисичка:

- От я його вижену!

- Де тобі, лисичко, його вигнати! Тут і ведмідь гнав - не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, а то ти!

- Отже, вижену!

Побігла лисичка до хати та:

- А хто, хто в зайчиковій хатці?

А коза з печі:


Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена.
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, -
Тут тобі й смерть!

От лисичка теж злякалась.

- Ні,- каже,- зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.

Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче.

Коли це лізе рак-неборак та й питається:

- Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

- Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить?

А рак:

- От я його вижену!

- Де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, і лисиця гнала, та не вигнала, а то ти!

- Отже, вижену!

От поліз рак у хатку та й питається:

- А хто, хто в зайчиковій хатці?

А коза з печі:


Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена.
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, -
Тут тобі й смерть!

А рак усе лізе та лізе, виліз на піч та:


А я рак-неборак,
Як ущипну - буде знак!

Та як ущипне козу клешнями!.. Коза як замекає, та з печі, та з хати - побігла, тільки видно!

От зайчик радий, прийшов у хатку та так уже ракові дякує! Та й став жити в своїй хатці.


ЧОМУ ГУСИ МИЮТЬСЯ У ВОДІ, КОТИ - НА ПЕЧІ, А КУРИ ПОРПАЮТЬСЯ В ПОРОСІ

Жив раз давно-предавно чоловік, котрий мав кота, гусей та кури.

Як наступило літо й сонце добре припекло, гуси зібралися воду шукати. Ідуть, ідуть, ідуть. Зустріли курочку.

- Куди йдете, гуси?

- Шукаємо воду, бо велика спрагота.

- І я йду з вами,- каже курочка, бо ж і її сонце пригріло й дуже тепло їй вчинилося, що аж рот роззявила...

- Ну, ходи з нами.

Ідуть, ідуть, ідуть.

Зустріли кота.

- Куди йдете? - питає кіт.

- Шукаємо воду.

- І я з вами піду, добре?

- Ходи.

Ідуть, ідуть, ідуть. Нарешті побачили озеро. Гуси знялися на крила й полетіли у воду. Плавають, купаються, й так їм добре, що аж гогочуть.

Курочка й кіт стали на березі й дивляться. Сонце парить. Дуже хотіли б залізти у воду, але бояться... Аж ось помітили у воді таких, як вони, кота й курочку.

- Ну, коли вони не бояться, то чого нам боятися?

І поскакали у воду... Але нараз почали тонути. Лиш з бідою вибралися на берег.

Кіт глянув на озеро, й так йому недобре вчинилося, що аж затрясся, втерся лапками та й каже:

- Не буду я більше такий дурний, щоб лізти у воду. Помиюся я й на печі.

А курочка собі:

- І я не буду дурна лізти більше у воду. Ліпше попорпаюся у попелі.

При цьому зібралися і йдуть додому. Курочка скочила в купу пороху й од радості замахала крилами.

- Се моя купіль! Сто раз ліпша, як вода!

А кіт шмигнув до хижі, скочив на піч, замурчав і почав лапками митися.

- Не проміняю я піч на озеро. На печі не треба плавати.

І від того часу гуси купаються у воді, коти миються на печі, а кури порпаються в поросі.

А хто не вірить, най перевірить!


ХВАЛЬКУВАТА МУХА

Раз тягнули чотири волики тяженький плуг вечором з поля додому. Тягнуть вони, тягнуть; аж надлітає уперта муха, сідає собі поважно на ріг одного вола і їде з ним помаленьку. Надлітає тим часом друга муха і питає ту, що сидить на розі вола:

- А ти звідки їдеш, сестро?

- З поля,- відповідає та,- цілий день орала з волами, аби люди мали хлібця досить!

Що варт такий чоловік, котрий чужою працею хвалиться?..


РАКОВА СКОРА РОБОТА

Колись іще, як дріжжі були такі ріденькі, як водичка, так рак пішов по дріжжі і ходив сім літ. От прийшов він додому, став через поріг