заставляла

Рушнички давати.

Дала один, дала другий,

На третьому стала.

А четвертим білесеньким

Рученьки зв’язала.

А четвертим білесеньким

Рученьки зв’язала.

В суботу пізненько

В суботу пізненько,

В неділю раненько

Кувала зозуля

Та й все жалібненько.

Кувала зозуля

Та й все жалібненько.

Ой то ж не зозуля,

То рідная мати.

Вона виряджала

Сина у солдати.

Вона виряджала

Сина у солдати.

Іди іди, синку,

Іди не барися,

На третій годочок

Додому вернися.

На третій годочок

Додому вернися.

Якби ж ти, мати, знала,

Яке мені горе,

То б ти переплила

Все Чорнеє море.

То б ти переплила

Все Чорнеє море.

Якби ж ти, мати, знала,

Яка мені біда,

То б ти переслала

Горобчиком хліба.

То б ти переслала

Горобчиком хліба.

Горобчиком хліба,

Синичкою солі,

Ой Боже ж мій, Боже,

В якій я неволі!

Ой Боже ж мій, Боже,

В якій я неволі!

Вечір надворі, ніч наступає

Вечір надворі, ніч наступає,

Вийди, дівчино, серце бажає!

Чистеє небо зіроньки вкрили,

Вийди, дівчино, до мене, мила.

Чистеє небо зіроньки вкрили,

Вийди, дівчино, до мене, мила.

Дай подивитись в яснії очі,

Стан твій обняти гнучкий дівочий,

Глянути в личко, біле, чудове,

На коси довгі, на чорні брови.

Глянути в личко, біле, чудове,

На коси довгі, на чорні брови.

Вийшли в поле косарі

Вийшли в поле косарі

Косить ранком на зорі.

Приспів:

Гей, ну-те, косарі,

Бо нерано почали.

Хоч нерано почали,

Та багато утяли!

До обіда покосили,

Гострі коси потупили.

Приспів:

Гей, ну-те, косарі,

Бо нерано почали.

Хоч нерано почали,

Та багато утяли!

По обіді спочивали,

Гострі коси поклепали.

Приспів:

Гей, ну-те, косарі,

Бо нерано почали.

Хоч нерано почали,

Та багато утяли!

Увечері холодком

Клали копички рядком.⁴

Приспів:

Гей, ну-те, косарі,

Бо нерано почали.

Хоч нерано почали,

Та багато утяли!

А в стоги як пометаєм,

То добряче погуляєм!

Приспів:

Гей, ну-те, косарі,

Бо нерано почали.

Хоч нерано почали,

Та багато утяли!

Вилітали орли з-за крутої гори

Вилітали орли

З-за крутої гори,

Вилітали, буркотали,

Розкоші шукали.

Ой і скільки не літати,

Треба вниз спуститись:

Ой у полі, в полі три дороги -

Треба розрізнитись.

Запрягайте, хлопці,

Коні воронії,

Доганяйте літа мої,

Літа молодії!

Ой догнали літа мої

В калиновім мості:

Вернітеся, літа мої,

Хоч до мене в гості!

Не вернемось, не вернемось,

Не будем вертаться;

Було ж тобі, молодому,

Було шануваться.

Не вернемось, не вернемось,

Не маєм для чого, -

Не вмів же ти шанувати

Здоров’ячка свого!

Вишні, черешні розвиваються

Вишні, черешні розвиваються,

Синє озеро розливається.

Синє озеро розливається.

Ясне сонечко усміхається,

Жито силоньки набирається.

Жито силоньки набирається.

Через тин вишня похилилася...

Кума з кумою посварилася.

Кума з кумою посварилася.

Жовте листячко осипається...

Кума з кумою вже й не знається.

Кума з кумою вже й не знається.

Тобі яблучко, мені грушечка, -

Не сварімося, моя душечко!

Не сварімося, моя душечко!

Тобі яблучко, мені зернятко, -

Не сварімося, кумо-серденько!

Не сварімося, кумо-серденько!

Вітер з поля, хвиля з моря

Вітер з поля, да хвиля з моря,

Ой да довела любов до горя. (2)

З горя ніженьки не носять,

Ой да ручки ділонька не роблять. (2)

Голова моя кружиться,

Ой да на плече орел садиться. (2)

"Ой ти, орле сизокрилий,

Ой да скажи правдоньку, де мій милий?" (2)

"А твій милий на роботі,

Ой да на літейному заводі". (2)

"Що ж він робить, виробляє?"

"Ой да мідні трубочки виливає. (2)

Ой да хазяїн його лає:

"Чого в тебе, парень, роботи немає?" (2)

Ой як поїхав хазяїн із дому,

Ой да наробили хлопці лому. (2)

Хлопці трубочки розвалили,

Ой да по заводу пар пустили. (2)

Пошла паронька по заводу,

Ой да пошла славонька по народу

Да на ту дівчиноньку, що без роду.

А я тії славоньки не боюся,

Да й на тій дівчиноньці оженюся! (2)

Віють вітри, віють буйні

Віють вітри, віють буйні,

Аж дерева гнуться...

Ой як болить моє серце,

А сльози не ллються!

Ой як болить моє серце,

А сльози не ллються!

Трачу літа в лютім горі

І кінця не бачу,

Тільки тоді і полегша,

Як нишком поплачу.

Тільки тоді і полегша,

Як нишком поплачу.

Не поможуть сльози горю,

Серцю легше буде;

Хто щасливим був часочок,

Повік не забуде.

Хто щасливим був часочок,

Повік не забуде.

Єсть же люди, що і моїй

Завидують долі:

Чи щаслива ж та билина,

Що росте у полі?..

Чи щаслива ж та билина,

Що росте у полі?..

Що на полі, на пісочку,

Без роси на сонці...

Тяжко жити без милого

І в своїй сторонці!

Тяжко жити без милого

І в своїй сторонці!

"Де ти, милий, чорнобривий?

Де ти? Озовися!

Як я, бідна, тут горюю,

Прийди,