- 1
- 2
Коза-дереза
Були собі дід та баба. Цілий вік злиднювали, а на старість хазяїнувати стали. Пішов дід на ярмарок та й купив козу. Та не абияку козу, а таку, що в самого вовка в зубах побувала і від вовка втекла. А що обідрав їй вовк бока, то й ходила вона напівбока-луплена. Привів дід козу додому та й посилає сина: — Жени, сину, козу пасти! Погнав син. Пасе, пасе та й напоїть, ні хвилини не постоїть. Пас цілий день, а ввечорі жене козу додому. А дід стоїть на воротях, в червоних чоботях, кийком підпирається, у кози питається: — Кізонько моя люба, мила! Чи ти їла що, чи пила? Відказує коза: — Ні, дідусю, не пила я і не їла. Тільки, як бігла через гайочок, ухопила кленовий листочок, а як бігла через гребельку, ухопила водиці крапельку… Тільки й їла, тільки й пила. Розсердився діл на сина і другий день посилає дочку: — Жени, доню, ти козу пасти! Погнала дочка. Пасе, пасе та й напоїть, ні хвилинки не постоїть. Пасла ввесь день, а ввечорі жене козу додому. А дід стоїть на воротях в червоних чоботях, кийком підпирається, у кози питається: — Кізонько моя люба, мила! Чи ти їла що, чи пила? Відказує коза: — Ні. дідусю, не пила я і не їла. Тільки, як бігла через гайочок, ухопила кленовий листочок, а як бігла через гребельку, ухопила водиці крапельку… Тільки й їла, тільки й пила. Розсердився дід на дочку і на третій день посилає бабу: — Жени, бабо, ти козу пасти! Погнала баба. Пасе, пасе та й напоїть, ні хвилинки не постоїть. Пасла ввесь день, а ввечорі жене козу додому. А дід стоїть на воротях, в червоних чоботях, кийком підпирається у кози питається: — Кізонько моя люба, мила! Чи ти їла що, чи пила? Відказує коза. — Ні, дідусю, не пила я і не їла. Тільки, як бігла через гайочок, ухопила кленовий листочок, а як бігла через гребельку, ухопила водиці крапельку… Тільки й їла, тільки й пила. Розсердився дід на бабу і на четвертий день жене сам козу пасти. Пасе, пасе та й напоїть, ні хвилинки не постоїть. Пас цілий день, а ввечорі жене козу додому. Надігнав на дорогу, а сам навпростець поза городи. Прийшов, став на воротях, в червоних чоботях, кийком підпирається, у кози питається: — Кізонько моя люба, мила! Чи ти їла що, чи пила? Відказує коза: — Ні, дідусю, не пила я і не їла. Тільки, як бігла через гайочок, ухопила кленовий листочок, а як бігла через гребельку, ухопила водиці крапельку… Тільки й їла, тільки й пила. Тут уже дід на козу розсердився. Став на неї кричати й кийком замахнувся, — хотів козу бити. Коза злякалася й, куди очі бачать, від двору подалася. Прибігла в ліс. Бачить — зайчикова хатка. Коза до неї — двері ріжками турнула, у сінці шугнула, потім з сінець у хатку забралася й на піч заховалася. Сидить. Коли прибігає зайчик. Дивиться — двері в сінці розчинені, двері в хатку навстяж — чи не розбійники? Потихеньку в сінці пробрався, через поріг в хатку заглядає та й питає: — А хто, хто в моїй хатці? А коза з печі:Я коза-дереза, — півбока-луплена,
за три копи куплена.
Тупу-тупу ногами,
сколю тебе рогами,
ще й хвостиком верть —
тут тобі й смерть!
Я коза-дереза, — півбока-луплена,
за три копи куплена.
Тупу-тупу ногами,
сколю тебе рогами,
ще й хвостиком верть —
тут тобі й смерть!
Я коза-дереза, — півбока-луплена,
за три копи куплена.
Тупу-тупу ногами,
сколю тебе рогами,
ще й хвостиком верть —
тут тобі й смерть!
Я коза-дереза, — півбока-луплена,
за три копи куплена.
Тупу-тупу
- 1
- 2