ПРИРОДУ НЕ ОБДУРИТЬ
Моя кохана, і не думай
Навіть себе перехитрить,
Що жінка зможе жить без мужа,
А чоловік без жінки жить.
Природа так нас всіх створила
/І тут вже нічого мудрить!/,
Щоб ми кохались і журились,
І ще когось могли любить.
І це залежить не від тебе,
І не від мене,- хтось сказав,
Бо людям, щоб не нудьгували -
Господь кохати наказав.
Так що і ти, моя рідненька,
Круту із себе не вдавай,
Ми всі не можем без кохання
Так як без верб не може гай.
І, якщо ти пройдеш повз мене,
То тут же інша прибіжить,
Бо ще ніхто не зміг в цім світі
Себе й природу обдурить.
25.9.2007 р.
ВІЧНИЙ СЮРПРИЗ
Я знаю, жінка - то химера
Й ніхто не знає, що вам вткне,
І хоч вона і не Венера -
Та венеричне в ній щось є.
Вона пройде і посміхнеться,
А ти уже всю ніч не спиш,
І, ніби жаба до гадюки
На тії вогники біжиш.
Я знаю, ти - моя остання,
І твій прихід - то ніби приз,
Який мені подарувала
Ти поцілунком, як сюрприз.
11.6.2007 р.
ЗОЛОТА СВІЧКА
Як посміхається кохана -
Здається Сонце світиться,
Що так і хочеться до неї
Прийти - аби погрітися.
Люблю дивитись в небеса,
Як ти сидиш над річкою,
Коли з травиночок роса
Палає, ніби свічкою.
11.6.2007 р.
ЩОБ БУТЬ ЩАСЛИВИМ
Вона свою розтрусить душу,
Як сіль по полю - в кабаре,
А потім вже якби й хотіла
Ту сіль до купи не збере.
Тому й не заздрю їй, що новий
У неї кожен день грузин,
То її горе а не щастя,
Бо щастя там - де муж один.
11.6.2007 р.