потонуло — і кулемети, і німці, і діди. Один тільки я виплив на наш берег.

 — А хто ж ти такий? — тихо спитав капітан Колодуб.

 — Я онук діда Савки. Я сидів на другій опачині...

 — Встать! — скомандував Колодуб.

 Всі встали. Цілу хвилину сім'я бійців стояла мовчки. Колодуб був блідий і урочистий. Він стояв з закритими очима. Потім на мить він став на одно коліно, і всі послідували за його рухом.

 — Готові до бою? — спитав Колодуб і виріс перед бійцями, як дід Платон на Десні.

 — Готові на будь-який огонь!!!

 Тихо стало в землянці. Тихо й на позиції. Тільки далеко на обрії гойдався в небі вогненний знак прожектора.

 Південно-Західний фронт

 1942 р.

--- КІНЕЦЬ ---

У *.txt форматував Віталій Стопчанський

Файл взято з е-бібліотеки www.chtyvo.org.ua