колядках, щедрівках, весільних піснях бачимо сліди князівсько-дружинного життя: молодий і молода - „князь і княгиня", їх окружають „бояре", з старшими боярами на чолі, велика „дружина", напр.:
Так само бере він дань з Переяслава, де дають йому коня у збруї, і нарешті з самого Київа, де дають йому панну в наряді. Ото ж сим колядкам буде з тисячу літ!
Ой зацвіла калинонька з ожиною -
Приїхав Івась з дружиною…
В колядках бачимо походи на руські волості й на чужі землі, напр.:
„Ой пустимося ж на тихий Дунай,
Долів Дунаєм - під Цареград.
В иншій знов колядці:
„Ой одзоветься злий паниченко,
Славного отця і пані-матки:
Я ж в тому війську да паном стану,
Велю гармати наворочати,
В Чернигов город велю стреляти!»
Ой бє да бє він в Чернигов город,
Там його не знали ні царі, ні пани,
Винесли йому миску червінців -
Він тоє забрав, шапочки не зняв, не подякував.